Навколо смерть – її гатунок
Сміливих людяності епізодів.
Ми всі приймаємо життя,
А смерть, довгострокова суть,
Обмежується цивілізацією звуків
Закінчених. І непочаті ліри,
Золоті й дзвінкі, любов'ю оповиті,
Стікаються у сад незримий,
Що три проєкції від бога перейма.
Я бачив смерть і смуток того саду,
Його обитель не дарма цвіте.
Розлук я зніс не так багато:
Підпер одвірок власного життя
І став дивитись –
Хто, і що, і як. Одна лиш даль
Для мене на віки.
Її пута просторі, сяєва прості:
Її гатунок – смерть. І коло.
Відредаговано: 10.02.2021