Останні відчуття

'В мить знищення'

В мить знищення чудовій

Увесь світ у ніг моїх

Розкрився силою й красою. 

При вибусі страшнім

Я бачу цвіт життя –

Його покору і підозру

До мене, як спостерігача. 

Адже ж даремно звір

У дзеркала глядить –

Йому не дано вбачить власну хіть. 

Її рятунок і танок, 

Що всіх людей спокушає –

То є чуття з чуттів, 

Що білою косою розкриває рани тіла. 

Без них ми кволі й бездоганні

В своїй інертності незрілої ваги. 

Лише у ранах, з кров'ю й болем, 

Людина відкриває світ. 

Тут, на Землі, лиш сльози линуть –

Містичний маніфест відкритої душі. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше