2

Уроки, які викладала Мірей, йшли на користь хлопцям. Вона була вибаглива, терпляча і не дозволяла підвищувати голос на хлопців. Навіть коли хлопці ігнорували її заняття, вона спокійно ставилася до цього і не скаржилася Бану. За це хлопці її шанували. Єдиний із групи, хто ніколи не пропускав її заняття, був Джин. Уроки давали результати. Рухи, що колись складно давалися, виконували без особливих зусиль. Було призначено концерти, а хлопцям дали можливість відпочити перед виступами.

— Нам дали два вихідні, — повідомив усіх Мон, зайшовши до гуртожитку.
— Як же уроки пластики та інші заняття? — Джина особливо хвилювала відповідь на його першу частину запитання.
— Вихідний, — проспівав РепМон, а хлопці розпливлися в задоволених посмішках. Тільки Джин у роздумах пішов на кухню, адже сьогодні мав бути черговий урок.
Приготувавши хлопцям вечерю, Джин уже стояв у передпокої, натягуючи на себе куртку. Хлопець покликав Юнгі:
— Шуга, вечеря на столі, сідайте без мене. Я скоро повернуся, — ще не встиг домовити фразу як зник за дверима, що зачиняються.
— І що це щойно було? — Шуга скуйовдив волосся на потилиці, не розуміючи, що відбувається з другом. Він пішов озвучувати отриману інформацію хлопцям, котрі займалися кожен своєю справою.

Підходячи до репетиційної зали, Джин почув музику. Зазирнувши у прочинені двері, хлопець побачив Мірей, яка повторювала один і той же рух кілька разів поспіль, але він у неї не виходив. Хлопець здивувався, адже все те, що вона показувала, вона робила легко та невимушено. Якщо подивитися, як вона рухається — можна зробити висновок, що раніше вона займалася балетом або щось на кшталт цього.
Повторивши ще кілька разів елемент танцю почала розтирати ногу нижче за коліна. Маска болю була відбита на її обличчі. Через п'ять хвилин Мірей піднялася, включила один із класичних творів і почала танцювати, поступово нарощуючи темп танцю. Вона прискорювалася і кружляла з неймовірною швидкістю. В одну мить вона впала на підлогу, як лялька, не подаючи ознак життя.

Джин підбіг до Мірей. Намагаючись привести до тями, він почав трясти її за плечі. Вона була жива, але не приходила до тями. З її голови злетіла пов'язка, оголюючи шрам, що тягнувся від центру чола до правої скроні. Ледве торкаючись пальцем, хлопець провів по огрубілому рубцю. Стало ясно, чому вона носила довгу чолку і цю пов'язку на лобі.  Джин згадав вираз обличчя, коли вона розтирала ногу. Він підгорнув її спортивні штани, оголюючи шрами на шкірі, один з яких був дуже великий. Це він завдавав їй болю, і не давав змоги виконати з першого разу рухи. Повернувши в колишнє положення нижню частину одягу, хлопець уже не міг себе зупинити, щоб не оглянути руки, які теж за будь-якої погоди були приховані від людських очей. Картина, яка з'явилася його погляду. Мало відрізнялася від того, що він спостерігав кілька хвилин тому на ногах.
Піднявши Мірей з підлоги, хлопець поніс її до дивана. По його щоках бігли сльози. Він любив Мірей, хоч і не усвідомлюючи цього ще до кінця. Любив за грацію, голос, великі сумні очі.Йому не давав спокою питання, чому вона сумує, а тепер він знав причину, але не знав, чому це сталося з нею.