Останній день

Нічні бесіди

Чергова ніч. Чергове чергування. Знову Люк сидить біля входу в підвал. Знову дивиться вдалину та думає про нездійсненні мрії. "До зіткнення залишається п'ятнадцять днів. За п'ятнадцять днів нас не стане. Не стане нікого. І що робити з цими знаннями? Краще б Фред з Анфісою не побачили метеорита тоді. Хоч на душі було б легше".

– Що ти робиш? – вивела хлопця з роздумів Емма.

– Чергую. Що я ще можу робити? А ти чому не спиш?

– Чомусь не спиться. Можна я з тобою посиджу?

– Чому б і ні?

Дівчина сіла поруч з Люком. Кілька хвилин підлітки сиділи мовчки. Нарешті Люк порушив мовчанку:

– Ти колись думала про красу?

– Про яку красу?

– Про красу цього світу. Ти лише подумай, який він гарний. І який він гігантський. Мільярди зірок, мільйони галактик, нескінченна кількість планет– а метеорит вирішив знищити саме нас. І динозаврів вирішити відродити саме на нашій планеті. І подивись, що вони зробили– всюди руїни та розруха. Але ж як це гарно! Он тей будинок нагадує кота. А тей– квітку. Це виглядає так прекрасно!

Емма не знала, що й відповісти. вона ніколи про це не думала. не дочекавшись відповіді, Люк поставив Еммі нове питання:

– Як думаєш, я міг би бути відомим художником? 

– Все залежало б від тебе. Як ти сам вважаєш?

– Думаю, нію І хай колись я досить непогано малював, відомим в мене стати вийшло б навряд… 

– А ти думаєш, всі ті художники відразу стали відомими? Звичайно ж ні! Вони прокладали собі шлях багатьма картинами. І ти б також через кілька років практики став би відомим!

– Думаєш? А ким би ти хотіла стати? Хоча яке це має значення? Все одно цьому ніколи не статися. Вже ніколи… 

– Я планувала стати перукарем. Я часто заплітала сестер. Придувала нові зачіски

– Дійсно! Хоча яке це має значення? Все одно цьому ніколи не статися. Вже ніколи… 

– Давай не будемо про сумне. Ти якийсь не такий, як завжди. Скільки ти вчора спав?

– Не багато. Я з Джонні та Фредом сидів.

– Йди спати. Тобі треба виспатися.

– Помиляєшся. 

–  Хай буде так. Лягай мені на коліна.

– Навіщо? 

– В тебе волосся довге. Хочу згадати, як колись сестер заплітала.

– Гаразд.

– А тепер подивися на небо. намагайся запам'ятати його. Тепер закрий очі та згадай. Зроби глибокий вдих, потім видих. подумай про красу неба.

Люк не розумів, навіщо йому це робити. Але Емма просто так нічого не робить. Тому хлопець виконував вказівки дівчини. Через кілька хвилин він забув про все та провалився у сон.

– Який же він милий, коли спить– сказала емма сама до себе.

***

Люк прокинувся від настирливого дзвону будильника. "То це був сон. Чому такий дивний?"

Хлопець одягнувся та подивився на календар. Вчора був його день народження. Виявляється, дійсно сон. Потім ще тринацятирічний юнак пішов снідати. Там була вся його родина– мама, тато та Джонні. 

– Як спалося? – запитала мама.

– Чудово. Що сьогодні на сніданок?

– Омлет з сосисками. А на десерт торт з какао. Сідай до столу.

Після сніданку тато завіз Джонні та Люка до школи. По дорозі Заїхали по однокласника Джонні– Фреда. 

Коли діти виходили з машини, земля під Люком провалилася, і хлопець почав падати.

***

Люк сіпнувся.

– Як поспав? – почув він голос Емми.

– І це той, який спати не хотів – поруч з Еммою сиділа Емма.

– Мені наснився дивний сон. В ньому виявилося, що ці три роки після мого тринадцятиріччя– сон. А виявилося, що то був сон. 

– Як цікаво вийшло! А що в твоєму сні було незвичайне? – допитувалась Ліна.

– Я падав у пітьму. А потім прокинувся. 

– Як у звичайному сні– підсумувала Ліна.

***

До кінця світу лишалося десять днів. Анфіса сиділа біля входу та спостерігала за рухом хмар. Збиралося на дощ.

– Можна до тебе? – Фред вийшов з помешкання.

– Сідай. Бачиш, як хмари швидко рухаються? І он які чорні в далині. Я думаю, сьогодні буде дощ.

– Дійсно. Ти лиш хмари тут розглядала?

– Я ще сузір'я згадувала. Давно цього не робила.

– Он "Велика" та "Мала Ведмедиці".

– Он сузір'я "Скорпіона". 

– Стривай, а що то за цятка? не схоже на жодну зірку.

– Я вчора вночі дивилася на небо. Її не було.

– Схоже, то летить наша погибель. Інших варіантів не бачу.

– А може то інопланетяни летять врятувати нас? 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше