Жахлива історія

І чого у вас так щелепи відвисли?

(Невідомий розірвав на собі футболку під якою ховалось тіло все в шрамах , ранах , швах)

Ти точно як Жека. Навіть не точно ти і є Жека.

(Саня в шоці)

Я думав , що зможу все сам залагодити , але без вас бачу не справлюсь.

(Невідомий підходить до хлопців)

Ти справді це я з майбутнього? І судячи по всьому воно було жахливе. Розкажи нам все.

(Жека зі сльозами дивиться на себе старого)

Моя майбутнє і ваше різне. Але розповім що і до чого. Але прошу не повторюйте наших помилок.

(Жека з іншої часової лінії)

Тоді давай до нас в квартиру краще.

(Саня починає йти)

Добре. Від тепер звіт мене Кріт. Ти той Жека від якого багато чого залежить. А я вже вижатий як лимон.

(Кріт посміхнувся і похлопав по плечі Жеку)

Добре. Але до поки все не зміню будь поруч. Я знаю , як це звучить , але мені потрібен хтось на когось можу рівнятись.

(Жека понурено)

Не бійся. Я це ти так що я навчу тебе усьому.

(Кріт дав легенько по потилиці Жеку і йде за Саньою)

Надіюсь ми всі будемо живі.

(Жека підбігає до Кріта і Сані)

Поки ми йшли , то по дорозі не було жодного нічного не зважаючи на вечір. Жека і Саня інколи дивились на Кріта і помічали , що він неймовірно сильно старався насолодитись видом міста. Наче його не було там біля 10 років. Жека теж почав дивитись на вид міста і почав розуміти думки Кріта. Він відчув себе молодим , але не може по справжньому посміхнутись. Біля нього немає тих з ким розділити ту радість і посмішку. Коли ми прийшли , то він біля хвилини дивився на під'їзд наче бачив , якесь видіння. А точніше всі спогади , що були пов'язані з тим під'їздом. Коли він зайшов до квартири , то наче на осліп згадував кожен сантиметр і з закритими очима посміхався. Тоді якраз Надя приготувала їсти і побачила Кріта , то ойкнула голосно. Кріт відкривши око побачив Надю і здивувався. Він дивився на неї так наче її тут і немало бути. Але ще більше здивування було , коли Жека обійняв Надю. Кріт зрозумів , що ця часова лінія абсолютно інша. Саня покликав Кріта на розмову.

Слухай. Раз ти тут. Тоді де я?

(Саня нервово)

В тебе в цій лінії є епілепсія?

(Жека дивиться на Саню і трохи розглядає його)

Ні. А в нього значить було?

(Саня в шоці і сумуючи)

Так. І в моєму часі була така штука , як "рана". Ми їх ділили на 5 видів. Серед них 2 лікувала людей і не давала ставати зомбі. Я дав це Сані і епілепсія зникла , але його тіло помирало від цього. І коли я приніс його сюди він був мертвий. Поховав його біля жабориння. Тобто біля кар'єр. Ми там появились. Він посміхався навіть коли помирав.

(Кріт який важко це згадує)

Я зрозумів. Тоді скажи мені ще одне. В мене була там жінка і діти?

(Саня посміхається чекаючи на те , що відповідь буде негативна)

Так. Двоє доньок і вони , якраз за пару років до цього моменту внуків народили. А твоя жінка була Надя.

(Кріт тихо говорить останнє речення)

Зрозумів. Але зараз мені нічого з нею не світить.

(Саня розчаровано)

Повір мені ти став в рази кращим ніж я у тому часі. Так що ти ще не розкрив себе.

(Кріт до Сані)

А ви хто?

(Надя принесла усім поїсти)

Я Кріт. Років біля 20 назад кликали Жека.

(Кріт випиває трохи чаю)

Тобто ви Жека? Цей Жека?

(Надя в шоці від Кріта)

Так. Він з іншої часової лінії.

(Жека взяв кусок торта)

Давайте розповім вам коротко , як пройшла моя часова лінія.

(Кріт після того як випив , ще трохи чаю)

Повна історія Кріта знаходиться в книжці "Зомбітревел". А тепер коротка версія. Кріт розповів , як на новий 2024 рік багато людей стало зомбі і він почав виживати. Спочатку він старався бути обережним , але коли звик і вивчив більш менш зомбі вернувся в Дубно і разом з Саньою створили в станції юних техніків базу і там збирав всіх живих і розвивав базу. Потім як поїхав у Рівне брати ще більше людей і як виявив вперше "рану" , яка створила головну проблему Жеки. Першого. Після нього прийшлось дуже важко , бо він створював зомбі мутантів на основі тої рани. Але що це за "рана" так і не відомо. Об'їхавши західну Україну вони попрямували в Київ , де другий раз вбили Першого. Тоді вони взяли відпочинок на 20 років. Бо тільки через 20 років було готове нове покоління людей , які можуть спокійно протистояти зомбі мутантам. Прийшлось ще покататись по Європі. Після того повернулись комуністи і захопили владу. А їх самих закинули на Америку. Там вже в останнє вони зустріли Першого. В той день померли майже всі з тих хто був там. Вижив лише Кріт і то позбувся руки і ока. Кріт згадував це з таким сумом і жахом наче це була війна гірше другої світової. Хоча його можна зрозуміти. Втратив усіх і вся. Всі тоді були в печалі після розповіді. Я встав і пішов в іншу кімнату там я взяв меч , яким хотів сам вбивати зомбі і дав Кріту. Він легенько взяв цього меча в єдину руку і погодився допомагати. В нас був каркас кібер протезу , але ми знали , що ми нічогго зробити з нього не зможемо , але Кріт сказав , щоб дали йому. Він кудись пішов з протезом. Через півгодини він повернувся з двома руками. Кріт відділив свою "рану" від каркасу і показав , що насправді він зробив. Якщо ми думали , що він міг щось вигадати з історії , то зараз це не так. Він сказав , що їздив по кров , щоб було з чого зробити нову руку. Ми всі лягли спати єдиний Кріт не спав , а пішов прогулятись.

Від лиця Кріта...

Вже от от 50 скоро буде. А я все ще живу тут. Прекрасне місто. Повернув руку хоть і частково. А якщо задуматись над тим що було , то виходить , що хтось забрав тіло психопатки. Тільки хто якщо не я?

(Кріт задумався і випив трохи вина)

Хочеш розповім?

(Знайомий голос позаду)

Здивуй.

(Кріт обернувся і побачив ту кого не чекав)