Глава 16

Тільки спустилася, як її на танець запросив граф Дракула. Тепло його долонь здалося таким знайомим. Лиш тепер згадала, що у Тараса на лівій руці була масивна печатка, а у цього чоловіка не було. Та й вона в рукавичках, тож могла не відчути все. 
Чоловік мовчав, вміло ведучи її у танці. Прислухалася до внутрішнього голосу та шостого чуття, але вони мовчали. 
Бій курантів, Анна з келихом стояла одна, Тараса знайти так і не вдалося. Гірке розчарування охопило душу. Зажмурила очі, вирішила хоч бажання загадати. Пригадала поради тарологів й взялася загадувати. — В цьому році, я щаслива, адже гадання циганки здійсниться. 
Тихенько дзенькнув її келих. Відкрила очі, поруч стояв Дракула. Він мовчки підняв келих, Анна зробила теж саме у відповідь. Зловивши себе на думці, що після феєрверків потрібно вшиватися звідси, адже захмелілі самотні чоловіки, не залишать її без уваги, а їй цього зовсім не хотілося. 
Цей Дракула у чорному, залишався поруч. Не бажала його товариства. Хотілося як найшвидше втекти. 
Нарешті подалися на вулицю, зупинилася трохи осторонь, забрівши у нерозчищений сніг. 
В темне нічне небо зі свистом полетіла маленька іскорка, і там високо зірвалася красивою, кольоровою хризантемою. За нею інша. 
Анна заворожено дивилася в небо, обіймаючи себе руками, адже на вулиці таки прохолодно. Гучні вибухи луною розносилися простором, відбиваючись від гір. 
Раптом на плечі лягло щось тепле.  Оглянулася поруч стояв Дракула. 
— З новим роком, синьйорино! 
Серце у грудях здригнулося. Трепет і відчуття щастя та кохання, вмить переповнили дівчину. Кинулася в його обійми, руки обвили його шию 
— З новим роком! — На радощах прошепотіла. 
Відчула, як він міцніше притиснув її до себе. 
— Я ледь знайшов тебе. — Обурено прошепотів на вушко. 
— А, я тебе впізнати так і не змогла. — Щиро зізналася, Анна. — Навіть здалося, що тебе там не було. 
— Я теж так думав, але заспокоїтися не міг, поки не знайшов. — Міцно пригортаючи дівчину до себе шепотів Тарас, а тоді відхилившись заглянув їй в очі. — Отже, — це доля. 
Анна відчувала, як серце мало не вистрибує з грудей. В голові паморочилося. Слова циганки знову кружляли в умі, але все ж насторожено перевела погляд, дивлячись у його темні, мов ніч очі. 
— Ти впевнений? 
— Я переконаний. — Надто з запалом запевнив Тарас, пильно дивлячись у її очі. 
Потягнувшись на зустріч одне одному, Тарас та Анна злилися у поцілунку. Ніжному, палкому пристрасному і такому бажаному поцілунку закоханих. 
 

       кі