Останній подих

Розділ 2.3

Мені здавалося, що з мене висмоктали всю душу і забрали всі мої сили.  Життя йшло своєю чергою, я би не сказала, що воно налагоджується. Але теж було непогано. Мама підтримувала мене морально, Ігор так і не зателефонував ... вірніше він відписав мені, що буде, але я не була впевнена, що він прийде в день нашого розлучення. Коротко кажучи, треба було тримати себе в руках, тому що Даша все бачила і я не хотіла засмучувати її.

- Діан, дочко ... ти як? - ми пообідали і я пішла лягла.

- Нормально, ось думаю, як повернутися до роботи, коли воно так моторошно все болить і без пігулок я тепер не зможу нічого робити.

- Ну ось так і жити, а я як жила ... уколи досі періодично роблю. Але це не завжди ... - додала мама.

- Так ... ну нічого, я не скаржуся ... головне, Дашу виростити, а там буде все нормально ...

- Так, треба тримати себе в руках, інакше заради чого ти все це робила?

- Та вже і не знаю, мені здається, що вже не ясно для чого і кого .... Ігор повівся дуже паршиво, це як треба було так себе повести, щоб при дитині таке робити ...., а з Дашею навіщо треба було таке робити?

- Це жах, згодна ... але ти розумієш, що він ненормальна людина? З ним не можна інакше, тільки кричати, як ти й зробила. Я ж тобі ще тоді спочатку казала, що не треба виходити за нього заміж ... він дивний ...От Руслан був нормальним.

- Не знаю...

- Так, він хороший хлопчик.

- Так...він гарна людина. Це він був найкращим другом Ігоря, але потім вони якось перестали спілкуватися.

– А знаєш чому?

- Чому?

-Тому, що Ігор твій погана людина...

- Ні, там був прикол у тому, що вони хотіли спільний бізнес зробити, а не вийшло...

- А я думаю, що через тебе ...тому, що я пам'ятаю як Руслан бігав за тобою ... а ти дурненька за Ігорем. От тобі і на!

- Мам ... дякую ... - мені стало так прикро.

Мама через те, що була у мене тренером жорстким, могла і мені навішати ... так що її жорсткий характер іноді ще виявлявся. 

- Гаразд, вибач ... захопилася і занесло мене, згодна. Але ти зрозумій, дочко. Я ж хочу тобі зробити, як краще, розумієш?

- Я то розумію, але і ти зрозумій, що якщо Даша дізнається про те, що батько її придурок і чутиме наші крики ... від цього ми не виграємо, а я хочу, щоб у моєї дитини була здорова психіка.

- Так, особливо після того , що він зробив. 

- Ну так ... я згодна ... це було зайве. Але я їй пояснила.  

- Гаразд... дочко, давай справді не сваритися. Головне, що ми живі та здорові, і що ми разом. А решта вже налагодиться і Дашку ми виховаємо з тобою, так?

- Так, звичайно все буде добре, я свою малу в біді не кину. Вона у мене одна і я зроблю все для того, щоб вона була в мене найщасливіша.

- І я зроблю все для вас, бо люблю вас, ви мої рідні та близькі. Я так хочу, щоб у тебе з'явився добрий чоловік, дуже хочу, Діан.

- Та мам .... це зараз не найголовніше, повір. Все буде і так добре, просто я не знаю, як я витримуватиму з цими болями. Мені здається, що це буде нелегко.

Сьогодні ввечері мені треба було поїхати до супермаркету, щоб скупитися на тиждень. Купити продукти та деякі речі додому. Ну а потім готуватиму і робитиму свої вправи. Сподіваюся, що через місяць вже зможу вийти на роботу, а поки що буду згадувати роботу веб дизайнера, пройду курси й працюватиму онлайн. Пам'ятаю мене колись кликали до однієї айті компанії, то може туди й піду. Але це було пів року тому. Але потрібна робота, хоч і у нас з мамою є пасивний дохід, тепер дуже багато грошей йтиме на моє лікування.

До того ж Дашка йде до школи, в перший клас. У неї ще день народження скоро буде, треба відсвяткувати нормально, бо вона дуже просила зробити їй класне свято. Кульки, друзів покликати й аніматорів ... так що мені треба все зробити якнайкраще. Як добре, що є мама і мої друзі , які теж допоможуть мені, якщо треба буде ...З  Юлькою говорила вчора, що може теж допомагати якщо що треба. Вона звичайно у мене чудова подруга, ми знайомі давно та досі разом. Хоча у нас в обох характер складинй, тому що вона теж тренером працювала, але тепер уже перейшла в онлайн сферу і теж отримує відсоток зі своєї школи.

Тому, що вона найняла тренерів і вже сама не хоче тренувати. Може це й правильно, тому що роки у нас уже не ті, от і я дострибалася ... добре, що мене зібірали до кучі... а то було б як того разу, то вже напевно не вийшло б так. Розпалася б на частини й на цьому все і закінчилося ... але добре, що все трапилося так, як трапилося, і я змогла знайти сили в собі встати та далі йти.Так, мені боляче кожен день і я питиму таблетки до кінця своїх днів, судячи з усього, навіть більшу дозу, ніж мені прогнозували. Але річ лише в тому, що я маю заради кого жити, заради моєї дочки та мами. Отже, я взяла всі свої сили в кулак і поїхала в магазин, мама хотіла зі мною, але я відповіла, що не треба.

Тому, що я не каліка і можу сама робити свої справи, я доросла дівчинка. У супермаркеті було багато людей, я взяла візок і сподівалася, що мені вистачить його, а не треба буде брати ще кошик. Я пройшла між стелажів і багато чого взяла, та якось так була в собі, що нікого не помічала і нічого довкола. Хоча я дуже хотіла не зосереджуватись на тому, що у мене біль. Але начебто поки що мені було нормально і нічого не боліло, таблетки допомогли. Але треба звернутися до мого лікаря і запитати, в чому річ, чому мені доводиться пити більшу дозу.

Тому, що я мамі цього не говорила, вона сама побачила. Потрібно запитати, чи можна замінити взагалі таблетки на інші. А то поки було не зрозуміло, що мені робити. Здавалося, що моє життя закінчене, але я розуміла, що це не так, що це нормально. У багатьох людей виникають проблеми і є травми, що їм вмирати? Ні, вони собі й надалі живуть, радіють і п'ють пігулки, отак і я буду. Мені здається краще вже так, ніж нити й мучитися від болю, тому що в мене так колега по роботі мало не довела себе до білої ручки. У неї порвався меніск, і вона взагалі не приймала ліків.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше