Розділ 5.2

 Я зрозуміла, що немає сенсу намагатися добитися від Ігоря дорослого ставлення. Він поводився незрозуміло як, я просто не могла навіть подумати, що він так зміниться. Начебто нормальна людина була, а сьогодні так нахабно розмовляв по телефону . А потім просто кинув слухавку, аби я скоріше відстала від нього. Немає ніякої поваги до мене, і як тут будеш щасливою. Як тримати себе в руках, коли ось таке відношення від чоловіка. Вже майже від колишнього чоловіка, але ж все таки він був моїм коханим. Колись було так добре мені з ним, я й подумати не могла, що між нами буде така величезна яма . Та на цьому все й закінчиться, хіба я знала?  Я зрозуміла, що плани накрилися, та треба тільки сподіватися, що він прийде.

Я зателефонувала та записала нас на середу й відписала відразу йому, коли приїжджати. Думаю, що там вже всі мене ненавидять, але що я зроблю. Я тут ні до чого, я ж не можу змусити Ігоря йти туди через силу. Це просто шок, але що поробиш, думатиму про позитивне. Інакше ніяк, тільки так й не інакше. Треба бути готовою до всього, хоча я й була начебто готова до багато чого. Але все одно, коли Ігор почав показувати свої "приколи", то мені стало ніяково. Я не могла й подумати, що він, доросла  начебто людина, так поводитиметься. Не знаю, хто там у нього зараз та де він, не вдавалася до подробиць.

Але він став чужим мені, настільки різко, що я навіть не встигла зрозуміти, коли це сталося. Ще тоді, раніше, або ось щойно. Він настільки дивно поводився, що я не впізнавала того Ігоря, якого я покохала. І з яким ми будували плани та були щасливі. Але можливо я дійсно була трохи сліпа? Адже мама говорила, що він завжди був дивним. Він їй ніколи не подобався. Але ж я не слухала її.

Тепер вже не зрозуміло, який він, вже пізно це розуміти. Я розумію, що треба брати себе в руки й робити свої справи. А він якщо прийде, то добре, якщо ні... то не буду засмучуватися. Я вирішила поїхати за продуктами та наготувати на пару днів наперед. Сьогодні в мене зайняття, записалася на онлайн курси веб-дизайну, освіжу трохи свої знання. Та дороблятиму свій проєкт, може візьмуть кудись в компанію. А там буде видно, що буде далі. Хочу повернутися до тренувань вже через місяць. Через пару тижнів у Дашки день народження й треба буде приготуватися, починати вже продумувати все.

Побажання від дочки вже є. Хоча я й не в тому дусі, щоби робити свята зараз, але ж це моя доня. Думаю, що це не буде проблемою, тим більше, мама зголосилася мені допомогти. А вона, якщо береться за справу, то вже до кінця її робить. Сподіваюся, що й Даша у нас така сама буде, поки що начебто все непогано йде. Я бачу, як вона старається в садку та на підготовчих курсах. Ось піде до школи й проявить себе, я сподіваюся. Я розповіла мамі про реакцію Ігоря, вона не здивувалася.  Сьогодні ще треба буде Дашу забрати із курсів.

Тож якраз зараз поїду за покупками  та піду в кафе, посиджу трохи та вип'ю кави. Заберу малу та поїдемо додому, будемо робити уроки. Через тиждень у неї випуск у садочку, а потім день народження. Нема коли розслаблятися та слухати свою біль. До речі, сьогодні мені стало трішки краще, може це Руслан так позитивно на мене впливає? Він, до речі, мені постійно пише вранці та ввечері.

Ось телефонував нещодавно, дуже приємно чути його голос. Мама сказала, що я стала мати свіжіший вигляд. Це нормальне явище, бо коли тебе люблять, то ти розквітаєш. Це дуже класно, коли є така людина поряд. Навіть якщо він не мій хлопець, це не заважає мені радіти, тому що він вміє  веселити! Він той, хто дає мені бажання жити далі...

Наступного дня.

Сьогодні весь день я провела біля ноутбука, згадувала, як робити дизайн. Начебто почало виходити, до того ж я паралельно проходжу курси онлайн, щоб бути точно впевненою в собі. Мені важливо, щоб в мене брали замовлення та мої роботи були якісно виконані. Це дуже важливо для того, щоб я мала кілька постійних клієнтів. Ну або ж мене візьмуть в компанію, поки не знаю як вчиню. Можливо й на фрілансі буду працювати, вдома. Вчора ми чудово посиділи з Русланом, досі згадую як було приємно. Мама поїхала з Дашею на курси, а потім у неї буде зустріч з її залицяльником. Я була щаслива, що вона в мене така молода душею, та й зовні вона дуже стежила за собою.

Вона в мене велика розумниця, що робить все так, як хочеться їй. Багато хто в її віці вже на лавочці сидить або з дому не виходить. А вона справляється гідно та робить багато тих речей, які не роблять інші жінки її віку. Я дуже радію, що вона в мене така ставить собі крапельниці час від часу. Мені треба повчитися в неї, щоб бути такою. А то останнім часом я якось розкисла, гадаю, що це не правильно. Потрібно зрозуміти, що ніхто не відповідає за моє життя, тільки я.

Моя Дашуня, заради неї я готова на все! Їй потрібна моя турбота, вона так потребує мене, їй буде лише шість років. Я повинна виховати її доброю дівчиною, але з характером. Щоб вона будь-кому могла дати здачу, якщо її думку не будуть поважати. Для мене важливо, щоб вона любила себе та своє життя.Щоб робила тільки те, що їй зручно і що її тішить. Гадаю, що це дуже важливо, тим паче, для дівчинки. Вона повинна розуміти, що ніхто не має права ображати її, вона найкраща й найкрасивіша, найрозумніша. І нехай ліпше у неї буде висока самооцінка, ніж занижена. У мене теж завжди все було з цим гаразд, мама теж налаштовувала мене на те, щоб я була найкращою.

Я намагалася завжди й у всьому бути кращою, досягала успіхів. Я розуміла, що мені важливо бути щасливою та кращою, ніж хтось там. І в мене вийшло досить непогано, це дуже відмінна риса характеру. Думаю, що кожен з батьків хоче, щоб діти були щасливими та успішними. І я так подумала та вирішила для себе, що так воно й буде.  Я так захопилася, що не помітила, як минуло вже три години. Ну й ну, треба було би уже випити ліки та приготувати на день обід та вечерю. А потім поїду до своєї студії та подивлюся як проходять тренування. Так сумую за своїми дівчатками, їздила би туди щодня. Треба вже скоро повертатися до роботи, я можу особливо й не стрибати, дивитимуся як вони виконують вправи та й все.