Розділ 7.1

 Діана.

Мені було чомусь так радісно на душі, не знаю, що цей юнак творить зі мною. Але Руслан робив мій настрій, причому з самого ранку. Але сьогодні я мав плани на першу половину дня. Мені треба було приготувати поїсти на весь день. Потім треба поїхати до студії, подивитися, як там мої дівчатка. І після цього сідаю та роблю дизайн, тому що наступного тижня ми закінчуємо курси й мені потрібно підготувати свій проєкт для запуску. Вже розсилатиму в різні компанії своє резюме та портфоліо.

Можливо навіть звернуся до тих компаній, які колись звали мене працювати до себе. У мене навіть червоний диплом з універу є по цьому напряму. Тож думаю, мені буде не складно знайти роботу. Тепер ось так і житиму, працюватиму вдома і їздитиму іноді до учнів, щоб дивитися на їх роботу та підготовку до конкурсів. Найму ще пару хороших тренерів, треба знайти професіоналів своєї справи. І тоді можна вже не паритися і не напружуватися фізично, тільки головою.

Відсвяткуємо незабаром день народження дочки та потім моє, та мабуть,  я їхатиму у вересні на лікування. Думаю, що поїдемо на пару місяців усі разом. Мама теж може відлучитися від роботи, а Дашка повчитися цей час дистанційно, в приватній школі так можна. Тож думаю, що проблем не буде. Та і я не пропускатиму життя Дашки, це мені дуже важливо. Віддам там її на танці та музику, повчить трохи мову та буде чудово. Мама сама мені так пропонувала зробити, та я якось не була впевнена у своїх силах, але тепер я вирішила діяти. І нічого мене не зупинить вже, це точно. Я була дуже радію, що потроху розгрібаюся зі своїми проблемами. Ігор так і не телефонував, я набрала його та написала. Але він не відповідав, отже буде так.

Я вирішила, що якщо він і завтра не вийде на зв'язок, то я найматиму адвоката та через суд розлучатимуся. Якщо він і туди не прийде, то його можуть посадити й виписати нормальний такий штраф. Ну і до того ж мені пощастило, що у мене є добрий знайомий адвокат. Тож Ігор рано чи пізно дожартується, а потім шкодуватиме, що зв'язався взагалі зі мною. Тому що якщо людина не розуміє нормально, то значить до неї треба інший підхід. Більш грубий, щоб він зрозумів нарешті, що це реальне життя і ми вже дорослі люди. Ніколи жартувати, треба робити все вчасно, тому що життя летить дуже швидко. Не встигаєш озирнутися, як скоро помирати.

Сподіваюся, що я помру від старості, а не від цього болю. Тому що лікар відповіла, що можливо через це підуть усілякі хвороби, якщо звичайно я не робитиму все так, як вона прописала мені. Але я ніби все робила правильно, тому сподіваюся, що житиму довго і щасливо. Значить, сьогодні швидко треба зробити свої справи та на шосту вечору поїхати на зустріч із Русланом. Не знаю, що це вже у нас, дружнє спілкування чи побачення? Але мені вже було пофігу, я навіть була готова зізнатися йому, що між нами з Ігорем уже нічого немає.

Ну а що? Кільце я зняла, він мав би помітити, але напевно чоловіки на таке не дивляться. Це для них дрібниці, як я розумію. Але для нас, жінок, це багато що означає. Подивимося, що буде сьогодні, якщо що, то звичайно я готова йому розповісти. Тим більше, якщо ми знову розмовлятимемо на цю тему, то я не хочу вже брехати. Який сенс приховувати? Якщо ми з ним і надалі продовжуватимемо ось так спілкуватися, то я скажу йому правду, це буде правильне рішення.

Я добре сьогодні повчилася, багато зробила справ по дому. Час летів дуже швидко і я вирішила, що треба ще раніше вставати, щоб більше встигати. Хоча я і так прокидалася годин в сім чи вісім ранку. Я вже переглядала сьогодні заклади, де можна відзначати дитячі свята, мені хотілося, щоби все пройшло чудово.

Через пару годин я вирішила, що настав час збиратися . Ми домовилися з Русланом на шосту вечора, треба привести себе до ладу. Мама з малою вчили уроки, Даша вже не могла дочекатися свого дня народження. Тому старанно все виконувала, робила домашнє завдання і поводилася добре. Хоча вона і так завжди себе чудово поводила, але це прямо янголятком стала.

Діти - вони розумні та хитрі, хто би там що не говорив, що вони ще маленькі та  нічого не розуміють. Ага, звісно! Вони все чудово розуміють і роблять так все хитро, щоб ми зробили для них всі ці забаганки. Але для моєї малечі мені нічого не шкода, бо вона в мене дуже мила. Настав час виїжджати, я попрощалася зі своїми дівчатками й пішла до машини.

- Удачі тобі. - мама помахала мені, а Дашка відправила повітряний поцілунок.

Я їхала і думала, що буде сьогодні. Я одягла гарний, чорний комбінезон. Він був легким і з приємної тканини, якраз те, що потрібно. Було тепло, не спекотно та не холодно. Саме таку погоду я обожнюю, тому я була готова на всі сто. Настрій був відмінний, нічого поки що не боліло. І навіть переживання пішли на другий план, я включила музику ще для більшої впевненості у собі. Мені подобалося ось так їхати одній в машині, дивитися на трасу та слухати музику.

Я щоразу вибирала собі нову музику, під свій настрій. Це мене або заспокоювало, чи навпаки, заводило і робило мій день. Дивлячись, який у мене був настрій та яка була погода. Я могла сама зробити собі настрій. Через пів годинки я приїхала на місце нашої зустрічі. Якось навіть швидко доїхала сьогодні. Руслан написав, що скоро буде, трохи застряг в заторах. А мені якраз пощастило, машин на дорозі майже не було. Але я їхала не головною дорогою, а він центром. Я почала його чекати, уявляла в чому він буде одягнений, це завжди так було цікаво.

Важлива ваша підтримка, тому не забувайте підписуватися та додавати книгу в бібліотеку )