Розділ 7.4

Час неначе завмер навколо нас, мені було дуже приємно цілуватися з ним, ці пухкі губи, гаряче дихання. Все так гарно та ніжно, давно у мене не було таких емоцій. Наші губи розтулилися і неймовірно горіли. Я збентежилась і розуміла, що я не можу повернутися в реальність. Я неначе поринула в сон. Але це був такий суперовий сон, я би навічно там залишилася, тому що мені давно вже не було так добре. Як же я хотіла цього моменту, і от він настав, це було просто нереально. Я так хочу розчинитися в цьому хлопцеві, це просто мрія . Я й подумати не могла, що буде так з ним кайфово, це прямо мій чоловік, з котрим я хочу бути й надалі. Я мріяла та посміхалася, я дивилася на нього та зрозуміла, що все що я хотіла, є в цьому чоловікові. 

- Руслан...

– Що? Я не зміг стриматися, вибач.

- Ні, все нормально .... Але я не очікувала.

- Ти така смачна...

Він дивився на мене та посміхався, було приємно знаходити поряд з ним. Але після цього поцілунку я була вся як помідор. Я не чекала такого від нього. Хоча це повинно було настати рано чи пізно, ми почали часто зустрічатися і нам було дуже добре разом. Думаю, що це нормально, я неймовірно була щасливою, коли він мене поцілував. Це таке незвичайне почуття, я давно не відчувала такого. Він так дивився на мене, що я відчувала себе особливою і розуміла, що не хочу його відпускати.

- Мені з тобою так добре, Діан. - він шепотів, ніби не хотів, щоб нас почули.

- І мені з тобою, Русь.

Ми взялися за руки і дивилися один одному в очі, так було тепло всередині. Я посміхалася і розуміла, що я щаслива людина. Не знаю, чи заслуговую я на таке кохання? Думаю так. Але так швидко все відбувалося, що ось до такого я точно не була готова. Але справа в тому, що все йде так як потрібно, тому я не можу втручатися в те, що приготувала для мене доля. Мені подобалося все, але я розуміла, що треба тримати себе в рамках. Адже поспішати не варто, не ясно, як і що далі буде. В мене було багато думок в голові і я розривалася між цими почуттями. З однієї сторони, я розуміла, що це не правильно. Але інша Діана, та, яка закохана в Руслана, так не думала. Вона була щаслива, що нарешті це сталося, тому що почуття нереально приховати. 

- Ти не образилася?

- Ні, але я не достатньо готова мабуть для нових відносин.

 - Я розумію, більше не чіпатиму, ти тільки скажи.

- Все нормально, Руслане. Не хвилюйся, це мої емоції, все нормально.

- Ну тоді добре, я не хотів тебе образити і квапити не буду. Ти дуже гарна і мені подобається, що ти така справжня. Тому я часто втрачаю голову, і от ,не стримався.

- Я розумію, я теж відчуваю, що між нами щось більше, ніж просто дружба. Але мені поки що важко.

- Добре, йди сюди.

Він обійняв мене і мені було дуже приємно.

- Поїхали, відвезу тебе до машини?

Він підморгнув мені і стало знову так радісно на душі.

 - Так , давай.

Ми пішли до машини, я була задоволена, що він мене розуміє. Що не треба пояснювати йому, що я поки що не готова, мені потрібен час. Він все сам розумів, і я була шалено вдячна йому за це. За це розуміння, увагу та турботу, шалено приємно. Мені давно вже так не було ні з ким добре, але я думаю, що це лише початок. І в нас рано чи пізно все буде добре, я хочу бути з ним. Але поки що я не можу цього собі дозволити.

Він навіть не знає, що в мене травма. Тільки розповіла про Ігоря, ледве видавила з себе, як тут треба розповідати другу новину? Я так не можу, і брехати не можу, але й правду всю йому розповісти одразу, теж не можу собі дозволити. Просто абсурд,   я так скоро зійду з розуму. Мені треба думати про своє лікування, про Дашку. Це зараз найважливіше, це мої турботи. Хоча я так хочу кохати і бути коханою.

Як же мені хочеться, щоб Руслан був поряд двадцять чотири на сім, неймовірно дуже хочу. Але поки що виходить ось так, і я сама гальмую розвиток наших відносин. Я мушу розібратися в собі і розлучитися з Ігорем. Ось після цього можна буде будувати стосунки, на довірі йі радості, без брехні. Інакше буде зовсім не те, я не зможу так, треба все йому розповісти ... Інакше нічого не вийде, тому що починати стосунки з брехні, це зовсім не правильно. Хоча я нереально сильно бажала бути з Русланом... Він для мене став тією людино, котра завжди підтримає та буде поряд. Він справжній чоловік, з яким я відчуваю себе жінкою на всі сто , а навіть на двісті відсотків. 

Чому я не помічала його раніше? Адже з ним мені так кайфово, це те , що я так довго шукала. Це мій чоловік, котрого мені потрібно було обрати, але я зробила хибний вибір. Чому я була такою дурною ? Не розумію за що мені це все випало, життя було раніше до мене дуже добрим . Але мабуть вирішило, що мене потрібно трішки охолодити? Тому й послало мені Ігоря? Ну нічого , я буду сильною та з усім справлюся. Але тепер у мене є Руслан, то навіщо бути й надалі сильною дівчиною?? Адже він так турбується про мене та вирішує мої проблеми . Я так довго чекала на такого чоловіка, це просто щось нереальне. 

Не забувайте, будь-ласка , підписуватися. ) Дякую .