Глава 12 Зцілення

     Пошуки, довжиною майже в добу, не принесли результатів. Погане передчуття і очікування неминучого, остаточно змучили слідопита. Втомлені соратники навіть перемовлятися перестали. Знайти Харона, здавалося неможливим завданням, хоча і здаватися шинобі не збиралися. Вірити в диво, було не властивим Раднику. Він похмуро пхнув ногою шматок ґрунту й притулився до оброслого мохами валуна. У відчаї, вперше подумав попрохати допомоги у Вищих сил. Про себе шепотів нескладні слова і шкодував про те, що не розучував мамині молитви. «Лін помре через мене ...». Хвилі болю і скорботи за втраченими близькими, несподівано накотили з новою, забутою ним уже, силою. Хатаке, не вагаючись віддав би своє життя, за дівчину, якій залишилися лічені години.

     - Ашура!

Обернувшись на голос, шинобі здивовано відповів:

     - Пане Ічиго?

     - Здрастуй, Раднику!

Слідопит миттєво схопився і вклонився.

     - Годі тобі, - підняв руку Мірае. - Я тут щоб допомогти.

     - Вам відомо місцезнаходження Харона?

Співрозмовник посміхнувся:

     - Так. Але це тобі ні до чого.

Дезорієнтований Хатаке, мовчки чекав роз'яснень.

Мірае неквапливо сів, його рухи були плавними і неспішними. Вказав рукою на місце поруч з собою.

     - Навіщо ти шукаєш Као?

     - Тільки він може врятувати Нейлін.

     - Ти так гадаєш?

     - Якщо він причетний до отруєння, то і протиотруту має. Або хоча б розповість Хінарі про склад.

     - І ти вирішив, що він добровільно на це погодиться?

     - Пане, до чого це все? Напевно, Вам відомо, що у нас не так і багато часу.

Ви вкажете мені напрямок?

     - Ні, мій клан більше не втручається у справи людей, - голос Ічиго був м'яким і спокійним. Здавався майже байдужим.

     - Ваша кохай (учениця) помре ... ви допустите це ?!

     - Пов’язуюча вас техніка, буде діяти до заходу сонця післязавтра. Протягом цього часу, всі твої поранення будуть зцілюватися за рахунок життєвої сили спадкоємиці. Ти готовий ризикнути її життям заради поєдинку з Хароном?

Усвідомлення того, що своїм необдуманим вчинком, він міг нашкодити дівчині, холодним льодом обкотило Радника. Змирившись, Ашура смиренно запитав:

     - Чим я можу бути корисним?

     - До зазначеного терміну, ніхто не може їй допомогти. Навіть я.

     - Але вона може не дожити !!!

     - Значить ти і Тінаре повинні бути поруч. Жага до життя у Лін не надто велика. Вона готова покірно розпрощатися з ним у будь-яку секунду.

Хатаке здивовано підняв брови.

     - Всьому свій час. Я буду поруч. А поки знайди спільників Харона. Упевнений, він діяв не один.

З цими словами, Ічиго зник. Буквально розчинившись у повітрі.

Хатаке скликав своїх бійців, і вони повернулися до Столиці. Першою справою, відправився до госпіталю. Біля ліжка, згорнувшись калачиком дрімала Тінаре. Хінара стурбовано перевіряла дихання і пульс, кожні десять хвилин.

     - Як вона? - тихо поцікавився слідопит.

     - Без змін ..., - глибоко зітхнувши, лікар продовжила, - пан Мірае в Столиці.

Ашура кивнув.

     - Він буде за нею доглядати ... дві ночі ... нам залишилося протриматися всього дві ночі.

     - Лін виживе, я впевнений.

     - Звісно.

     - Що буде далі?

Шин на секунду задумалася, наважуючись відповісти правду.

     - Для мене дуже важливо знати, прошу ...

Принцеса кивнула.

     - Єдиний спосіб допомогти - зняти більше половини печаток.

     - Чим це обернеться для неї?

     - Не знаю. Щиро сподіваюся на всемогутнього Мірае і його мудрість.

Хатаке хотів розпитати докладніше, та зважив це недоречним.

     - Ашура, залишися в госпіталі.

     - Навіщо?

     - Хочу оглянути тебе. Ти повинен бути в безпеці. Якщо є подряпини або садна, що не зогоїлися, ми їх обробимо. Можливо це допоможе Лін.

     - Звісно. Я приведу себе в порядок і повернуся за годину.

Повертатися в палату Као, йому було ніяково в присутності інших. Тому Ашура дочекався поки всі розійшлися. Потім непомітно пробравшись, присів у крісло поруч, на якому недавно спала Тінаре. Тихо заговорив:

     - Лін ... мені шкода, що так вийшло.

Про себе подумав, що нерозумно розмовляти з людиною, що знаходиться в безпам’ятстві, та внутрішній голос підказував, що це необхідно.

     - Знаєш, нам все ж вдалося зібрати всіх ув'язнених назад ... я подумав, тобі цікаво буде знати про це ... і з жителями Столиці теж усе в порядку ... Сяо часто до тебе приходить, хвилюється ... і Тісей. Квіти, напевно, залишили Еноа з Лірою. Я це до того, що ти потрібна нам ... Школу скоро відкривати ...

Кілька діб без сну позначалися на самопочутті і скоро очі Радника заплющилися.

Через годину увійшла Хінара, тихо посміхнулася: Хатаке мирно спав, поклавши голову на коліна її сестри. Його величезна рука повністю закривала тендітні пальці дівчини. Боячись порушити пануючу гармонію, Шин, тихенько вийшла, причинивши за собою двері. Вранці шинобі в госпіталі вже не було. Він відправився на розслідування. Весь день Тінаре з Фей просиділи поруч з принцесою. Хінара безуспішно намагалася стримувати натовпи охочих відвідати Као. Зрештою, здалася, дозволивши їм мовчки постояти в кутку палати максимум півгодини. І тільки Сяо доводилося насильно виганяти звідти, хлопець хапався за одвірки і кричав на все горло, що зобов'язаний перебувати тут, адже це він не зміг захистити свою напарницю. І тепер несе повну відповідальність за те, що відбувається. Його запал охолов з появою глави клану Мірае.     

     - Юначе, прошу дозвольте, - чоловік жестом попросив звільнити прохід.

     - Це пан Ічиго? - пошепки уточнив Сяо.

Хінара кивнула, і він погодився вийти за двері.

З настанням темряви, ноги мимоволі принесли Хатаке знову до госпіталю. Побачивши Шин у дверях палати, радник трохи зніяковів. Але відступати було пізно. Жінка його вже помітила. Сухо поцікавившись станом принцеси, він швидко попрощався з цілителькою, навіть не заглянувши до пораненої.