Остання зустріч очима

Розділ 19

Відразу по приїзду додому, Артем відразу ліг спати. Він давно так не відпочивав. Повітря, природа, Катя поруч - зробили його трохи щасливішим. Хоч це і їхні останні дні разом, в душі все одно він не відпустить її. І ця ніч на природі, в будиночку якоїсь чародійки була, скоріш за все, остання.

Сьогодні вранці хлопець прокинувся від дзвінка телефону. На екрані світилося ім'я Максим - і відразу зрозумів, що, або щось трапилося, або планується чергова вечірка. Другий варіант йому все ж подобався більше. Неприємностей в його житті і так останнім часом було видимо-невидимо. Приємна вістка виклала би у нього неабияке здивування у найвищому ступені.

- Доброго ранку, не розбудив? - запитав той.

- Ні, - відгукнувся Черненко, зіваючи.

- У мене до тебе прохання. Катя занедужала, лежить з гарячкою, а мені терміново потрібно в офіс. Всі, то працюють, то не в місті. Ти б не міг посидіти з нею? Єгор буде пізніше, у нього конференція. Я боюся залишати її одну. У неї жар. Ти ж знаєш, що у неї температура то різко піднімається, то падає. Виручиш мене?

- Скоро буду, - відповів Артем і моментально підскочив з ліжка.

Черненко зі швидкістю блискавки збирався до коханої. У своїй шафі він серед купи непраного і непрасованого шмаття, що він привіз із Карпат, відшукав дещо особливе. Те, що він не помітив, коли розкладав речі. З кишені його спортивної кофти випала сережка. Вона належала нікому іншому як Каті. Більше жодна жінка не мала доступу до його речей. До того ж, кофтина пропахла її улюбленими парфумами.

На обличчя хлопця налинула добра усмішка. Він згадав якою милою в той вечір була його Кіті. Такою як була в ті роки, коли всі ті біди ще не почали їх переслідувати. Це дівча сиділо на пеньку в потертих джинсах, стоптаних кросівках і його розтягнутій кофті. Вона була такою щасливою…Усмішка не  спурхувала з її губ, що не були намальовані яскравими помадами. З очей капали сльози і не залишали слідів від чорної туші. Така справжня…така жива…

У Черненка під ногами вмить спалахнула земля, коли в нього перед очима постав образ Каті, яка лежить хвора і потребує його. Закинувши сережку до кишені джинсів, Артем покинув квартиру. 

Хлопець приїхав до Алексієнків, скоріше, ніж планував. Чи то доля цьому сприяла, чи то затори змінили свій графік. По дорозі він заїхав до супермаркету, щоб купити коханій чогось смачненького і корисного.

Охорона відчинила ворота візитеру і той, припаркувавши свою автівку не далеко від входу, притьмом впурхнув до особняка.

- Привіт! – поздоровкався Алексієнко, коли побачив на порозі друга, що відімкнув йому двері.

- Привіт, - Артем потиснув другові руку. - Як вона?

- Без змін. У кімнаті відпочиває. Ти йди до неї. А я побіг, - Максим вхопив дипломат.

- Що там за зустріч сьогодні? – поцікавився Артем.

Він пройшов на кухню і почав викладати із пакетів на стіл все, що скупив у супермаркеті, а це те, що вона так часто собі забороняє.

- Приїхали інвестори, якщо все пройде добре, ми підпишемо один із найвигідніших контрактів в історії. З відпусткою тобі пощастило. Припала якраз на цей місяць. Відпочиниш без проблем. А ось мені спокій тільки сниться. Не думав, що цей проект забере стільки часу і сил.

- Фортуна на твоєму боці. Не сумнівайся. Я ознайомлювався з проектом, коли підписував. У тебе великі шанси. Батько в тобі не розчарується, повір мені. Він не пошкодує, що виділив кошти на розробку ідеї для цього проекту. Інвестори коштів не пошкодують, - підбадьорив товариша Артем.

- Слухай, я попросив посидіти з Катею годину, а ти закупив стільки продуктів, що вистачить аж до початку кінця світу! – емоційно вигукнув Алексієнко.

- Не глумися з мене, друзяко. Тут усе, що вона любить і що не любить теж.

- А ще те, що Єгор їй їсти забороняє, - доповнив приятеля Макса, коли взяв до рук пачку улюблених чіпсів його сестри.

- Мені якось начхати на його заборони. Каті це підніме настрій, і саме тому я це купив. В незначній кількості ласощі їй теж не зашкодять.

- Ну все, я побіг. Тобі удачі і міцних нервів. Катя вередунка, коли хвора. А ще вона не знає, що ти приїхав. Тому не знаю, яка у неї буде реакція.

- Я завжди умію знайти до неї підхід.

- Саме за це ти мені і подобаєшся. І ще дещо, що я хотів тобі сказати. Дякую, що ти приїхав. Цим ти довів вкотре, що кохаєш її. Я тобі цього ніколи не забуду. Як би там не було, але знай: я на твоєму боці, - промовив Максим і наостанок потиснув другові руку.

- Дякую за довіру, брате, - посміхнувся Артем.

Максим попрощався із другом і покинув будинок. Черненко ж дочекався доставки квітів і вже з букетом подався до коханої.

 Молодик крадькома піднявся на другий поверх, прочинив двері до кімнати і ввійшов. Катя міцно спала, закутавшись в теплу бордову ковдру, незважаючи на сонце за вікном, яке було сховане за шаром із тюлі і темних гардин.

Черненко беззвучно осів на край ліжка. Рукою він доторкнувся до її вишневої та гарячої щоки. Артем вже не вперше сидить біля недужої Каті. Кожного разу юнак не знаходив собі місця через переживання. Вона ж така тендітна і безпорадна. Це зовні Катруся грає роль неприступної і крижаної стерво. А всередині - це ніжна квітка, яка тремтить від найменшого поруху вітру.

- Артем? Ти що тут робиш? - спитала вона, коли оговталася і помітила коло себе хлопця.

- Як що? Тебе лікувати приїхав, - Артем поцілував її в чоло.

- Я здорова, - воркотала вона, приймаючи сидяче положення.

- Бачу: по твоєму гранатовому вигляду і чую: по захриплому голосі, - виговорив той. Катя опустила очі і почала перебирати в руках ковдру. Артем лагідно всміхнувся і вирішив трохи заспокоїти кохану. – Імовірно, це підніме тобі настрій.

Артем протягнув Каті букет її улюблених гортензій. Дівчина зніяковіло посміхнулася і взяла в руки квіти. Її погляд не міг зупинитися на одному місці. Очі наповнювалися сльозами щастя і вдячності. Артем приїхав, не зважаючи ні на що. Ще й подарував її улюблені квіти. Більшого і бажати не потрібно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше