Розділ 34

Катерина почала все спочатку. Їй на голову звалилася ціла купа нової документації. Але цього разу вона вирішила відкласти її до завтра. Її робочий день розпочався з вибору приміщення, яке слугуватиме для неї новим кабінетом. Обравши доволі затишне місце з видом на внутрішній двір офісу, дівчина дала вказівку підготувати для неї саме це приміщення. Цього разу робоча зона Катерини розмітилася на другому поверсі, де її сусідами були лише керівники і радники.

Справжнім сюрпризом для Каті стало те, що її новим сусідом став Артем. Їхні кабінети розмістилися напроти. Тепер кожен з них буде пильним наглядом закоханих очей.

Наступним кроком на новій посаді став вибір помічника. Катерина, навіть не вагаючись, призначила на цю посаду Микиту Климовського, який багато чого її навчив і ще зможе навчити. А от відбір помічника для Артема Катя взяла на себе. Перелік кандидатів, а точніше кандидаток, розлютив Катю. Тому, поки обов’язки помічника, дівчина довірила Ані, яку попросила затриматися в столиці, поки не знайдеться відповідна людина.

Відразу після роботи Катя поїхала в кафе, де її вже чекала заплакана подруга. Від неї віяло бажанням щезнути з цього світу на деякий час. Вони провели в кафе близько двох годин. Каті вдалося трохи розрадити подругу, але її стан все рівно її хвилював. Алексієнко поверталася додому зморена і засмучена. Цей стан не минав, навіть після дружньої вечері в колі сім’ї. Місце, де зазвичай сидів Максим, пустувало, і це не давало Каті спокою. Її неабияк хвилювало непередбачене зникнення брата.

- Кохана, не хвилюйся, прошу тебе. Макс скоро повернеться і в них з Нікою все буде добре, - заспокоював дівчину Артем, коли та вийшла його проводжати після вечері.

На вулиці падав дощ, тому ті заховалися від нього і від сторонніх очей під парасолем.

- Я така неспокійна, Артеме. Йому погано. Я це відчуваю. Якби я тільки могла знати, де він, то відразу б поїхала до нього, щоб розрадити. Але на дзвінки він не відповідає, повідомлення теж не читає…Спробуй ще й ти йому зателефонувати, добре?

- Зроблю все можливе. Якщо ти хочеш, то я можу звернутися, куди потрібно і його перебування знайдуть за допомогою номера телефону.

- Маю надію, що до цього не дійде.

- Якщо хочеш, то не виходь завтра на роботу.

- Ні, якщо я не буду працювати, то в мене геть поїде дах. Робота мене відволікатиме.

- Я прийму будь-яке твоє рішення.

- Дякую тобі. Мені відразу стає легше, коли ти поруч, - прошепотіла Катя і схилила голову, ніби чекала, що вуста Артема торкнуться її чола.

- Я завжди поруч…- хлопець відчув потребу коханої і поцілував її.

- Їдь додому. Цей день був дуже насичений. У тебе тепер нова посада і потрібно передихнути перед початком нового шляху.

- Тобі треба відпочивати не менше. Увечері вже не телефонуватиму, бо хочу бути впевненим у тому, що ти вже спиш.

- Сон – єдине, чим я маритиму.

- На добраніч, Катю! – дівчина повернулася і побачила батьків Артема, які вже сідали в автомобіль.

- Дякую за вечір. На добраніч, - увічливо відповіла Катя і помахала рукою на прощання.

***

Минув тиждень…Максим так і не з’являвся у житті Вероніки. Одного вечора він лише написав Каті, щоб та не хвилювалася. У нього все добре і незабаром вони зустрінуться. Це повідомлення ніби заспокоїло, але водночас схвилювало.

Офіс же починав звикати до нового керівництва. Катя відразу почала вносити зміни. Її ідеї припали до душі чималій кількості робітників.

День народження Ніки настав попри всі негаразди. Цього ранку Каті прийшло повідомлення від Макса, у якому хлопець попросив сестру вмовити Яніцьку піти з Катю на шопінг. Це найдивніше повідомлення, яке приходило їй від брата, ще й з таким курйозним проханням.

У Катерини ледь не вибухнув мозок, поки та не вигадала поважної причини, навіщо найкращу подругу тягнути на покупки в її день народження. Але, на щастя, Вероніка через свій депресивний стан скасувала замовлення в ресторані і тому погодилася трохи розвіятися з подругою.

Вже за дві години Катя з Нікою ходили по магазинах торгового центру. Їхня  улюблена традиція скупити усіляких непотрібних речей, яких у дівчат повна шафа, але на їхню думку, це "вкрай важливі речі". Коли Макс попросив довше погуляти з Нікою для Каті це було не складно, адже подруги завжди йдуть на шопінг і застрягають аж до закриття торгового центру. Зараз великий годинник торгового центру показував 15:00. За цей час дівчата обійшли другий і третій поверх торгового центру.

Зараз дівчата сіли перепочити в кафе на другому поверсі і замовили собі  десерти. Катя з Веронікою базікали. Раптом у Ніки посмішка з обличчя поступово згасала, дивлячись на перший поверх, де знаходилася льодова арена. Чайну ложечку, якою їла десерт, випустила з рук. Катя спочатку не зрозуміла, що сталося, але поглянувши туди, куди дивилася Ніка, сама була в шоці.

- Цього не може бути, - сказала Катя, дивлячись на Макса, який ніжно обіймав за талію Аліну, силіконову ляльку, через яку вони не спілкувалися цілий місяць. Вони кружляли на арені, обіймалися, весело про щось розмовляли і посміхалися один одному, ніби вони закохана парочка. - Ніка, він любить тебе і не може зрадити. Цьому має бути якесь пояснення. Я зараз же йому зателефоную.

Не встигла Катя набрати номер, як на телефон прийшло повідомлення. Вона його прочитала і ураз запропонувала піти до Максима і домагатися пояснень.

- Вибачте, я не можу вас впустити. Ви маєте заплатити за вхід, - вперто на своєму стояв охоронець.

- Ми не будемо кататися. Нам просто потрібно пройти до того хлопця, - пояснювала Катя.

Але сторож їх не пускав, як би дівчата його не переконували. Катя з Нікою заплативши за вхід, пройшли на льодову арену.

- Ти їх бачиш? - запитала Катя у подруги, коли вони знаходилися в гущавині людей.

- Ні, - дала негативну відповідь Яніцька.

- Ось вона! - Ніка з Катею побачили дівчину і під'їхали до неї.