3

Панторов підвівся, обтрусивши пісок, він пішов по плато. Яковлєв теж підвівся, час не чекає і потрібно зайнятись справами. По крилу літака він пройшов до кабіни. Було тихо, ніщо не тривожило спокою острова. Легенький приємний шелест хвиль, що набігали на берег, жодного звуку, немов все навкруги вимерло. Небо чисте без жодної хмаринки, блакитне, не схоже на небо, яке вони звикли спостерігати. Здавалось, що вся ця блакить від насиченого повітря. З перших хвилин відчувалось, що острів незвичний. Навіть морська гладь мала зовсім інше забарвлення. Хоча Василь міг і помилятись, небагато він був на морі, і не міг знати про всю красу, що ховає в собі цей таємничий світ.

Панторов віддалявся  від берега, він був у пошуках укриття. Можливо Гоно поталанить знайти щось підходяще, хоча на цьому плато нічого хорошого. Василь згадав, як сам ходив до кратера, а що зараз на плато ще важче він відчував добре. І все ж потрібно виконувати роботу. Можливо їм непотрібне буде це укриття, але в роботі і час спливає швидше, та й панічні думки не заполоняють голову, а їм потрібні свіжі голови. Єдине, що найбільше непокоїло Яковлєва, так це правильність рішень, які він приймав. Він дуже переживав, не хотів зробити помилку. Одну він уже допустив, і за це відповість, але другу він допустити не мав права.

В першу чергу Василь оглянув крісло. Виявилось, що від'єднати його можна, попередньо роз'єднати крісло з катапультою. Парашути з катапульти використати, як намети. До всього парашути виявились червоного кольору, їх можна використати як сигнали. Червоний колір далеко видно, і їх помітять. От лише Степан має рацію, щось довго добирається сюди пошукова група. Сівши на своє місце Василь вирішив сам перевірити роботу приладів. Він довіряв Селінкову, але було бажання самому пересвідчитись в правильності його слів. Автоматика і справді не працювала. Штурвал добре підкорявся його вимогам, хоч інколи відчувалося деяке забруднення, можливо неполадки, що невидимі на поверхні. Потрібно буде провести огляд внутрішніх з'єднань. Відкривши зламаний годинник Василь і сам не зрозумів навіщо він це робив. Яка користь від  зіпсованої  речі. Потрібно зайнятись чимось ціннішим.

Відключення автоматики пояснювало їх аварію. Літак втратив керування, але чому відбувся збій у роботі автопілота? Він звик літати без цих премудростей, тому був далеким від тонкостей у цій галузі. Йому це і непотрібно, є спеціалісти, що розберуться в усьому, і виявлять причину неполадки. А от несправність показника висоти трохи засмучувала. Без нього буде важко. Не маючи цього приладу неможливо тримати літак на потрібній висоті. Дехто користується ним при посадці, але Василь більше довіряв собі ніж приладу.

Василь вибрався з кабіни. Селінков плескався у воді. Це заняття доставляло йому задоволення. А що, в таку спеку охолодитись у воді хороше діло, добре поєднати корисне з приємним. Коли вони тепер зможуть відпочити? А тут і час дозволяє, і умови хороші кращих не придумаєш. Гоно  правда не було видно. У воді його не було, та й на плато було порожньо. Невже зайшов так далеко, всупереч попередженню. Він попереджав, щоб були на видноті. У цьому незнайомому місці краще триматись один одного.

Діставши журнал Василь примостився на крилі, і переглядаючи останні записи розмірковував над ситуацією. Потрібно записати у журнал свої версії попередніх висновків. Йому ще не все зрозуміло, але вже час робити висновок. Можливо він винен у всьому, а можливо що ще щось відіграло суттєву роль у непередбачуваній ситуації. Але в усьому потрібно розібратись. А зробити це він міг зараз, коли був спокій, і незаангажованість ситуації. Але попрацювати Василеві не вдалось. Сонце нагрівало не лише повітря, пісок і каміння теж нагрівались. До всього метал літака, дарма що сріблястого кольору, теж нагрівався. Спека досягала свого апогею.

Зайнятий роботою Яковлєв не звертав уваги на спеку, але вона дуже швидко нагадала про себе. Одяг Василя став мокрим від поту. Не врятувало від спеки і роздягання. Тіло все одно вкривалося неприємною вологою. Вода лиш посилювала потовиділення. Сховатись не було де. Під крилом теж було спекотно. Василь все ж вирішив відокремити крісла, але його впертість швидко танула. Доведеться трохи відтермінувати затію, бо піт таки дошкуляв.

До літака підійшов Панторов. З його усмішки Василь зрозумів, що є хороші новини. Гоно кинув Василеві флягу, в ній виявилась холодна вода, саме вчасно, бо в роті пересохло. Роздягнувшись Гоно побрів у воду. Василь вирішив і собі розслабитись. По крилу він перебрався до води. Була причина пройтись по крилу. Василь хотів перевірити наскільки є стійким положення літака. Жодних змін не відбулось. Літак впевнено лежав фюзеляжем на піщаному ґрунті. І  все ж при великій хвилі була небезпека порушення положення.

     Василь стрибнув з крила в воду. З першим холодом, що пройшовся по тілу настало приємне відчуття полегшення. Добре вода діяла на людину. Зовсім недавно дошкуляла спека, а тепер відчуття свободи і спокою. Здавалось, що разом з потом вода змила все. Було добре, давно так не відпочивав, жаль тільки, що обставини неприємні. Але що поробиш, що є то є. Потрібно насолоджуватись тими моментами, що надає їм життя. Пірнувши Василь побачив чудову картину. Це не дома на річці, де під водою розкривається сіра, або каламутно-зелена вода з безліччю водорості, що тягнеться вгору, в’ючись під натиском води. Тут вода була чиста прозора. Жовте проміння пронизує голубувату воду. Не видно водоростей, вони далеко від берега, і не такі густі, як на прісноводних річках. Дно піщане, без мушель і каміння. Поведеш рукою, і піщана буря підніметься з дна. Поступово влягається, під поривом хвиль просовується до берега.