10

Час на острові розподілявся на три частини. Ранкова робота біля літака, поки спека не проганяла їх до струмка. Весь спекотний день вони проводили біля прохолодної води. А увечері, коли сонце підкочувалось до горизонту, біля літака підводили невтішні досягнення за день. З наставанням темряви вони йшли відпочивати. Інколи вони лежачи у кріслах мріяли про повернення додому. Але це так було далеко, і поки  недосяжно. Дена спека, і нічна прохолода вже не дошкуляли їм, вони звикли до таких перепадів температури. Та й в помешканні не було холодно. Вони старались зберегти тепло, що накопичувалось за день. Яковлєв передав Селінкову журнал с записами, у того було більше часу і бажання вести облік дням, і роботі, що вони робили.

Все було чудово. Якби не риба, яку доводилось їсти кожен день, то час проведений тут можна було вважати за відпочинок. А погода на острові завжди була однією, тому записи про це не робили. Селінков зробив гарпун, щоб більше полювати, і робити запас, без якого не можливе перебування на острові. Випадок це підтвердив. Солі у них тепер вистачало, Гоно добував з морської води, і більшість їжі готували в морській воді, економлячи сіль. Казанок, де випаровувалась вода, поповнювали всі, тому перебою з сіллю не повинно було бути.

Найліпше почувався Селінков. Він більше часу перебував в морі, і не так потерпав від спеки. Улов в нього був різний. Одного разу йому вдалось вполювати жирну рибину, що на кілька днів забезпечило їх жиром. Після звичного полювання, Степан тепер відшуковував жирну здобич. Після полювання він любив полежати, засмагати біля струмка. Їх тіла прийняли добру засмагу. Тепер зі спини й не впізнати, де Гоно, а де Василь зі Степаном. Вони були схожими. Ще їх відрізняла мова, але Гоно робив такі успіхи й прагнення до вивчення нової мови, що Василь ледь встигав його навчати. Ще трохи й вони зможуть вільно спілкуватись так і пробігав час на острові.

Випадкове відкриття, що зробив Яковлєв, внесло деякі зміни. З одної сторони воно примусило  бути більш обачними в поводженні на острові. Тепер після морських ванн, вони не поспішали до каміння. Тепер потрібно бути обережним. Всі розуміли, що краплина могла натворити біду. Це відкриття змінило і Василя. Він з ще більшим завзяттям почав відшуковувати, як і де застосувати газ, якого в них було дуже багато. А Панторов сам почав вивільнювати літак від зайвого. Він, після демонтажу кабін мав доступ в усі відсіки літака. Це дозволило йому від'єднати багато непотрібних деталей. 

А Яковлєв відразу почав робити газову плиту. Замінити керосинку вимагав час. Фітелі  перегорали й потребували заміни, а нових у них не було. До всього керосинка почала виділяти сажу, що осідала на посуді. Гоно вже втомився вичищати посуд від чорного нагару. А газ, за спостереженнями не залишав після згорання ніяких слідів. З балоном все було просто. Бачок з кришкою, трубка для газу, все це було в них. Плиту Василь зробив, але пізніше, довелося переробити керосинку. Тепер замість фітелів він зробив три трубки, що полум’ям обігрівали посуд. От лише з камінням у них спочатку було складно. Вони довго експериментували, поки зрозуміли, яке каміння підходить для приготування їжі. Якщо вкинути в бачок занадто мале – не вистачить для приготування, а велике, довше працюватиме плита. Камінеця, з волоський горіх, вистачало для приготування їжі. Але не завжди вдавалось відшукати потрібні розміри, і щоб плита не горіла даремно, на ній добували соль.

З винаходами Яковлєва, а пізніше і з винаходом Панторова, вони затримались з роботою по літаку. Але саме без цих винаходів не  могли продовжуватись роботи. Разом з випалюванням пального на відведеній площадці, яку змайстрував Гоно, він проводив роботу по майструванню паяльної лампи. Вона була дивна на вигляд, але принцип роботи був схожим на газову плиту. Отвір Гоно зробив на кінці трубки меншим, що давало змогу добиватись максимального полум’я, одна була незручність, лампа не могла довго працювати, розжарювалася трубка, тому заправку робили не велику, але достатню для виконання деяких робіт.

Побачивши лампу Гоно, Селінков розсміявся. Але коли Гоно з прута зробив Степану гарпун, а потім розігрівши кінець, заточив його, насмішок більше не було. Лампа виявилась дуже хорошим помічником. Деталі, які вони залишили, бо не могли від'єднати, Гоно з легкістю від'єднав. Та й отвори на баках він запаяв так, що ніщо не могло потрапити до середини понтона. Розрахувавши потреби лампи, Гоно не розлучався з нею. В крилах літака він від'єднав всі зайві деталі, не чіпав лиш комунікації управління. А бак, з якого випалив пальне, він добре прикріпив, довівши, що його лампа необхідна річ. Літак ще полегшав на кілька кілограмів, можливо й на сотню.

Поки Гоно займався вивільненням крил, Василь вирішив провести експерименти з водою і камінням. Вдвох їм робити в літаку не було чого, лиш заважали б один одному, а без діла він не міг, то й вирішив вільний час використати з повною ефективністю. Проводив досліди він в бачку на три літри води, але зрозумів, не ефективно використовує цінний матеріал. Хоч каміння багато, і води достатньо, все ж не потрібно підігрівати й без того гаряче повітря острова. Надалі він проводив досліди з плитою, виварюючи морську воду.

Дослідами Василь виявив тенденцію, що води достатньо аби вона покривала каміння. Що на початку, що в кінці, її об’єм незмінний. Але після першого використання, прозора вода, мутніє, з'являється білуватий осад. Після другого, вода набуває бурого кольору, з тим же білим осадом. Третє використання найгірше, виділення газу відбувається погано, а вода стає попільного  кольору з неприємним запахом. З усього цього Василь зробив висновок: можна використовувати об’єми один до одного, і лиш один раз. Найліпший варіант. Один до трьох, можна використати двічі. На інші варіанти не було часу, та й не потрібні вони їм.

Проводячи досліди Василь виявив, що вони не подумали про утилізацію використаної води. Це заставило його підшукати площу, на якій він прибрав все каміння до піщаного ґрунту. Поступово ця площа збільшувалася. Відвідуючи місце зливу, Василь, а потім і Гоно зі Степаном, почали розширяти площу. Місця потрібно було багато. Тут трохи проекспериментував і Гоно. Він попробував випалити, для початку небагато пального, а з часом, це була головна місцина не лише для зливу використаної води, а й місце спалювання пального. І хоч площа була велика, і кожним разом збільшувалась, воду виливали обережно, пам’ятаючи про небезпеку в морській воді.