15

Прокинувся Яковлєв рано.  Вироблена за рік звичка рано підняла його з ліжка. Ще лиш світало, а може сонце вже зійшло, кущ що ріс під вікном, затемняв кімнату. Василь сів на ліжку. Селінков спав, тихо похропуючи. Панторов відкрив очі, і в них німе запитання – чого прокинувся так рано? Василь ліг. Звичка давала взнаки. Тут не потрібно прокидатись з сонцем, не потрібно іти по воду, он за кілька кроків у холодильнику є вода, не потрібно готувати їжу. Всім необхідним їх забезпечили, і ще забезпечать. Яковлєв задоволено потягнувся. Після стількох ночей у кріслі, відпочити у ліжку – це просто розкіш.

Довго просто лежати Василь не зміг. Підвівшись, він прийняв душ, почистив зуби. Ця метушня підняла на ноги й інших. Поки Селінков з Панторовим приймали водні процедури, Василь відтискався від підлоги. Це звичайно не тренування, але починати потрібно поступово збільшуючи навантаження. М'язи трохи розслабились, і тепер поступово потрібно приводити їх у належний вигляд. Смішно буде, пілот, що не має форми. Потрібно буде попрохати, щоб дозволили тренуватись, і особливо на тренажерах по їх профілю.

Після сніданку, їх запросили до вже відомого кабінету. Цього разу охорона лишилась в коридорі. Біля столу стояв чоловік, і уважно проглядав документи. Помахом руки він запропонував сісти. Чоловік був високий стрункий. По роках він був однолітком з ними. Загоріле лице говорило, що тут цей чоловік перебуває давно. Проходжаючись кімнатою він проглядав журнал. Кроки були чіткі, відчувалась військова виправка. На кінець закінчивши вивчення документів він сів за стіл, з дипломата дістав папери.

• Я майор держбезпеки, при консульстві… в республіці Куба, – по іспанські мовив він, – Якою мовою володієте ви?
• Всі мови перераховувати? – запитав Яковлєв.
• Бажано всі.
• Українська, російська, португальська, іспанська, добре. Англійська, в рамках розмови.
• Українська, російська, португальська – добре, іспанська – гірше.
• Українська і португальська – добре.
• Ну і чудово, – уже по українські мовив майор, – обійдемось без перекладача. Я буду вести вашу справу. Для початку мені потрібні ваші дані. Повне прізвище, ім'я по батькові. Професія, пост, ну і деякі відомості про літак.

Чиста вимова вразила Яковлєва. Йому ще не доводилось зустрічати чекіста з такою чистою українською вимовою. Це трохи насторожило його. Але як було приємно почути рідну мову в середовищі іспанської. Майор говорив спокійно без затримок, і акценту. Яковлєв вирішив промацати майора, не розкривати всі відомості. Надто все було підозріло.

• Почну я, – мовив Василь, – майор Яковлєв Василь Григорович. Пілот випробувач першого класу, командир літака. Літак «ПМ», системи геодезичного досліджень. П'ятого липня вісімдесят п’ятого року розпочали випробування на дальність польоту, перевірки нового двигуна, і деяких досліджень під час польоту. Після…
• Поки досить. Про аварію, і інші відомості згодом. Прошу вас, – звернувся до Степана.
• Селінков Степан Андрійович. Капітан. Пілот випробувач першого класу, помічник командира, другий пілот.
• Панторов Гоно Але. Капітан. Пілот третього класу. Василю, а як визначити мою роль в цьому польоті?
• Дивно. У вас незвичне прізвище, ім'я і по батькові, і ви не відаєте свою роль в польоті? – майор підвівся, – щось тут не чисто.
• Дозвольте внести ясність.
• Прошу.
• Панторов, представник Анголи. Про це є домовленість. Ви, вибачте, погано проглянули документи, там про це є відмітка.
• Мабуть, я поверхнево проглянув документи, але у мене не було часу на це, тому прошу мені вибачити, і надалі допомагати в усьому розібратись.
• У Панторова було завдання проводити записи з приладів, що ми полишили на острові, але записи ми зберегли. Ми провели його навчання української мови. А в записах розібратись допоможемо ми, або знавець португальської.
• Зрозуміло. Що ж тепер ми можемо перейти до самого польоту, ну й аварії, і головне до вашого чарівного спасіння. Чи є які таємниці?
• Ні. Літак вважається не військовим, хоча і ця мета переслідувалась. Ми все розповімо. Я вестиму розповідь, а друзі поповнять, якщо я щось пропущу.

І Яковлєв почав розповідь з Одеського аеродрому. Він звичайно упустив всі подробиці пейзажів, які зустріли за час польоту, та й майору вони ні до чого. Він в основному розповідав про сам політ. Особливу увагу він уділив перебуванню на острові. Про рибу про дивну воду, але змовчав про каміння. Степан і Гоно слухали поповнюючи його розповідь. Чому Василь упустив зі своєї розповіді дивне каміння, ніхто з них не знав, але командиру видніше.

Близько години проходила їх розмова. Майор уважно їх слухав, лиш інколи ставив питання, а в основному робив записи. Він цікавився островом. Але на картах острова не було. Майор попросив охорону принести детальні карти даного району, а поки що детально про все розпитував. Найбільш його зацікавила туманна стіна, але ніхто з присутніх не міг пояснити ні її значення, ні того звідки вона, і як з'являлась на їх шляху. Тут розмова заходила в глухий кут.

А ще більший конфуз виник, коли на нових картах не виявилось острова. Не було його і  на найновіших знімках, зроблених з супутника. Район, по їх підрахунках був без жодного, навіть найменшого суходолу. Яковлєв розумів, що відсутність острова, лиш посилює недовіру до них. Але пояснити хоч щось він не міг. Він не розумів, як може не бути острова на якому вони провели стільки часу. А майор довіряв знімкам, і нічого тут не вдієш. Єдиним доказом був літак.

Майор пройшов з ними до літака. На запитання, механік лиш розвів руками. Майор сам, за допомогою Яковлєва, піднявся в літак і добре все оглянув. Не зайшовши в середині нічого, крім бака, і розібраних кабін, він дивувався, як міг цей літак пролетіти таку відстань. Він довго оглядав шасі з понтонами, заварені отвори, і відмітив погану роботу. Василь лиш запропонував зробити це краще, але використати лиш засоби, які майже нічого не мали спільного с зварювальним апаратом. Майор подумав, і запропонував повернутись до кімнати.