Глава 1. Мрійлива юність

  Це було звичайнісіньке селище, яке так не по звичайному малювало неймовірні пейзажі і просто було наповнене красою озер, лісів, пагорбів та долин. Саме тут і проживала Ксенія юна, наївна та мрійлива дівчинка. Вся ця краса природи і свободи супроводжувала її з дитинства і для неї це було звично і ніби не особливо. Чим більше вона дорослішала, тим більше, десь далеко у підсвідомості, вона хотіла втекти від цієї дикої природи, подалі до прогресу і перспектив. Вже саме тоді в свої 15 років Ксенія точно знала що її життя пройде подалі від селища, вона на планувала і на мріяла у своїй голові що вибереться звідси будь якими силами. Хоча і тут їй подобалося, проте за мало можливостей пропонувала для неї дика природа.  Усе вже до міліметру знайоме і звичайне, все набридло і хотілося змін.

  Ксенія зростала у досить великій сім'ї де любові та уваги звичайно бракувало в її адрес. Батько був досить суворим, завжди зайнятим і ніякої дружби, душевних розмов і теплих відносин у них звичайно не було. Для їх сім’ї було дико і не прийнятно аби батьки просто обійняли і поцілували свою дитину чи просто сказали слова любові. Мама тягнула на собі усе хазяйство та домашні справи, тому часу на всіх діток у неї теж бракувало. Ксенія звикла все вирішувати сама з малку, вона ніколи не посвячувала батьків у свої проблеми та конфлікти, адже вони були для неї не більше як опікуни, які вважали свої проблеми більш важливими і суттєвими і витрачати свій час на дитячі забаганки то була розкіш. Тому різні завдання та питання вона звикла вирішувати самостійно. 

  Звичайно вона почувалася самотньою і її душа прагнула тепла, уваги та любові. Вона самостійно підзаробляла у своєму досить юному віці і мала власні кошти для своїх потреб бо знала, що у батьків просити немає сенсу. Життя Ксенію не балувало уже з юних літ вона уміла працювати і не боялася навіть важкої роботи. Спілкувалася Ксенія з досить порядними компаніями, тому ніяких непристойностей у її житті не було. Та і подружитися по ближче з якимось юнаком було не можливо в такому юному віці, але ж її вже починали цікавити близькі стосунки, напевно через те що тепла бракувало її душі.

  У неї була одна сама рідна і дорога їй людина, якій вона все могла довірити і говорити на різні теми її подруга, з якою вона разом виросла і їх дружба була родом з дитинства, сама справжня і сама цінна. Їй вона плакалася коли так боліло, з нею вона переживала і радості і успіхи і невдачі, їй могла довірити саме сокровенне і бути спокійною, що вона збереже їх секрет. 

  Але все одно їй бракувало мужнього плеча поруч, так вона собі уявляла що поряд з хлопцем можна врешті розслабитися і відчути себе слабкою і комусь потрібною дівчинкою. Вона думала що хлопець візьме на себе усі її труднощі і нарешті вона буде щасливою, бо ця дівчинка у юному віці вже несла на собі усі тяготи життя. Якась не зрозуміла пустота наповнювала її душу, і здавалося б нікому у світі немає ніякого діла до неї і всередині відчувалася дивна біль, ніби ніхто і не скривдив, але болить. І тут Ксенія вирішує що правильним кроком буде дружба з хлопцем, звичайно вона прагнула справжнього кохання, знайти того єдиного, кому буде не байдуже до неї, з ким вона буде почуватися потрібною, спокійною і такою щасливою, як раніше. Вона малює у своїй уяві того єдиного, хоча вона ще і не знає який він має бути, але впевнена що відчує його, коли побачить. 

  Так минав час і Ксенія не бачила у своїй компанії підходящого хлопця, який дійсно цікавився її душею і особистістю, всі з ким вона спілкувалася були не серйозними іще дуже малими щоб брати відповідальність навіть за своє життя, не те щоб за інше. Ці хлопчики були ще занадто сором'язливими і легковажними їх не цікавили стосунки, вони хотіли просто спілкуватися і розважатися. Напевно Ксенія занадто рано подорослішала для цього бажання бути поряд із сильним і мужнім чоловіком. Адже нікого у її компанії такі питання ще не цікавили але Ксенію це не зупиняло, бо почуття самотності просто з’їдало її. Нажаль вона не розуміла що навіть сама була занадто малою мати такі стосунки в цілому.

  Минав час, життя ішло своїм руслом і ось настав день весілля однієї пари з церкви яку відвідувала Ксенія з самого дитинства. Звичайно це була велика подія для усіх, тому що це було щось не досить звичне і не таке буденне як звичайні молодіжні зустрічі і служіння, це була гарна можливість трішки розслабитися, провести цікаво час і по тусити у іншому форматі. Все мало б бути як завжди,  проте сьогодні запросили нову музичну групу, яка раніше ще не з'являлася на тутешніх весіллях і ось, коли Ксенія зайшла в зал, вона зустріла поглядом того самого, здавалося б якого шукала все життя. 

  Серце сильно забилося і час ніби зупинився на місці, не знаю як але вглибині душі вона зрозуміла , що він створений саме для неї. Він був одним із музикантів, незвичайної зовнішності, брутальний і красивий, дивлячись на нього можна було помітити як він повністю захоплений тим що робить і це притягувало до нього, також було помітно що він значно старший за Ксенію і він досить відповідальний і серйозний хлопець. Цілий вечір вона не могла відвести від нього погляду і у своїй голові вона переглядала тисячі варіантів як з ним познайомитися. Тисячі запитань не давали її спокою хто він, як його звати, скільки років, чим він живе, як познайомитися адже вони були зовсім різні. Він був на сцені, вся увага на нього і йому це було звично, а от Ксенія сиділа собі на балконі, тихенько серед іншої маси людей маленька дівчина і помітити її було не можливо, адже вона ніяк не виділялася. Вона розуміла що це не реально, хоч якось зачепити його увагу, проте тихенько собі спостерігала і вже була щасливою. 

  Ні, вона не розуміла що таке щастя, проте намалювала його собі сама, здавалося б лише його усмішка, погляд і цікавість нею вже дали б все щоб бути щасливою. Дитина, яка не мала батьківського тепла, шукала його в інших, малювала що воно може там бути. І в чому була її вина, де вона була не права, вона лиш прагнула любові, справжньої де її душа знайде спокій і насолоду, однак не знала що таке справжня любов, нажаль… На протязі певного часу Ксенія таки дізналася деяку інформацію про цього цікавого юнака із уст хлопців з її компанії, які спілкувалися з музикантами, вона дізналася що його звали Олег і у нього є якась дівчина, думаю більше і не потрібно було, адже вона добре розуміла що вони більше ніколи не зустрінуться у своєму житті і думати про нього не було сенсу, тим паче у нього є дівчина і він був абсолютно з іншого світу аніж вона. Проте думки про Олега не залишали її, з тих пір як він поїхав в її душі сталася така порожнеча, яку і пояснити словами не можливо чому так, Ксенія не могла зрозуміти, вона відганяла усі думки але забути його не могла і єдине що її залишалося, це віддати усе в руки Бога, вона просто почала молитися про цю ситуацію навіть не знаючи навіщо. Не дивлячись ні на що кожен вечір Ксенія молилася про це перед сном.  із сильним бажанням і вірою, що вони можуть все таки пересіктися у своїх зовсім різних світах і через декілька місяців все так і сталося зовсім випадково.