Глава 4. Бути заміжньою за тим про кого мріяла

 Сьогодні настав довгожданий день, який так часто переплітався різними почуттями і емоціями, якась тривога і водночас радість, що нарешті добилася того, про що мріяла. Нарешті Ксенія покине батьківський дім і піде у самостійне доросле життя з тим, кому на неї не байдуже, з тим кого кохає. Та водночас тривога перед невідомістю, чи все буде як вона мріє, чи справді це правильно тікати від проблеми з батьками а не вирішувати їх, чи це вірне рішення так рано виходити заміж, адже вона ще зовсім не бачила життя, ще зовсім не встигла пожити для себе ще навіть і жити не навчилася. І знову в голові купа запитань на які немає відповідей, та і хто може відповісти коли ти сам не розібрався в собі.

  Бувають моменти у житті, коли ти не в силі нічого змінити і контролювати, ти відчуваєш що твоє життя іде шкереберть а зробити нічого не можеш, і твоя душа розривається всередині від болю і крику але тебе ніхто не чує, усім байдуже... і куди тобі іти, що робити як жити далі... 

  Можливо якби хоча б хтось один запитав, що ти зараз відчуваєш,  чи ти готова до цього повороту в житті,  то ти  знайшла би сили у собі змінити все в секунді, лише від розуміння, що ти комусь потрібна по справжньому, ти змогла би перевернути гори заради своєї значимості. Проте ні одна людина не в силах надати нам ці крила, повної свободи і нереальної сили зробити все і навіть більше того, що нам під силу. Та якби Ксенія розуміла що є Той, кому вона по справжньому потрібна, Той для кого вона важлива, Той хто може підказати чи робить вона правильно чи помиляється. 

  Він не кричить про себе голосніше всіх, навпаки Його голос тихіший всіх, ніжний, лагідний і щоб почути його  потрібно заспокоїти свої думки, своє серце, свої почуття і потрібне бажання зробити цю повну тишу у своєму серці, душі і житті щоб почути що Він каже тобі. 

 Та не сьогодні, так вважала Ксенія, все було занадто шумно і швидко , щоб почути той голос, повсюди була суєта і надто великий галас, усі готувалися до весілля, можна лише уявити цю суматоху під назвою «встигнути все у останню мить». Батьки не могли стримати своє щастя від того, що віддають свою доньку заміж, це було їх перше весілля у сім’ї і справ у них було навіть більше ніж достатньо щоб просто згадати про свою доньку. Та і якщо за все життя їх ні разу не цікавила її душа, то зараз тим паче. А те що їй було всього 17 років то були дрібниці. Все було якось занадто швидко, щоб збагнути що відбувається і оговтатися від цього всього Ксенія ще не швидко зможе. Вона вже ні в чому не була певна та і весілля своєї мрії уявляла зовсім інакше, вона і уявити не могла що батьки з таким азартом і легкістю поринуть у весільну підготовку, навіть не шкодуючи що скоро не побачать своєї доні. Від усього що Ксенія бачила хотілося скоріше проснутися, як від страшного сну, щоб знову все було як раніше тихо і спокійно і нехай навіть скучно. Та Ксенія намагалася не зациклюватися на побаченому, а просто перемикалася на позитив і не думала ні про що погане  вона заспокоювала себе тим, що це все просто нерви і хвилювання перед весіллям, та і сама вона мала купу справ, тому думати про щось погане не було часу.

   І ось він, цей визначний, головний і переломний день у її житті, на перший погляд нічого особливого, зачіска, макіяж, весільна сукня і метушня щоб встигнути все. А насправді все розділяється на до і після, і нічого вже не буде так як раніше, тоді про це навіть і не думалося, молодість вона така дивна, спонтанна і непередбачувана, нічого ще не сприймається всерйоз, все відбувається з легкістю і без будь яких зайвих думок. Головне це кохання, це саме те в чому Ксенія точно була певна, її любов була такою сильною, що здавалося світ ще не бачив щоб так кохали, та чи взаємною вона була? Наскільки вистачить любові, якщо її не будуть підтримувати. 

  Все проходило добре, як звичайне весілля, нажаль в той особливий день Ксенія не відчувала якихось особливих емоцій і навіть не сприймалося все всерйоз. Якийсь звичайний балаган, купа незнайомих людей-родичів, яких навіть і не бачив ніколи в житті, всі задоволені і щасливі любуються молодятами, та більше всього Ксенія хотіла бути в тишині і подалі від незнайомих лиць, проте це було не можливо, вона змушена була терпіти це все до кінця. Звичайно вона була щасливою, адже її мрія збулася якимось чудом, вона намагалася отримати від цього задоволення хоча і дуже сильно хвилювалася за все.

 Та все ж цей день як і всі інші підійшов до свого звершення і лише вкінці стало зрозуміло, що він не вартий був тих хвилювань і шаленої підготовки. Та добре те, що добре закінчується і попереду було щасливе сімейне життя, поряд людина, яку кохаєш до нестями а шо ще потрібно, життя здавалося прекрасним якби не одне але! Шлюбна ніч, яка так і не вдалася через ряд різних причин, та все ніби дрібниці і Ксенія намагалася не придавати цьому значення, але осад в душі все ж залишився адже одна з важливих мрій про красиве кохання трішки надламалася. 

Можливо це все не так важливо але кожна така дрібниця вона ніби підривала Ксенію і засмучувала, таких дрібниць ставало дуже багато і всі вони псували з самого початку уяву про щасливе життя. З самого почату все ішло не так як хотілося, Ксенія попрощалася зі своїми рідними, друзями з Яною і поїхала жити у місто зі своїм чоловіком абсолютно самотня.

 Минали дні, тижні, місяці і кожного разу Олег знаходив тисячі причин щоб не бути близьким зі своєю уже дружиною Ксенією. І день за днем кожного вечора перед сном її душу розривала нестерпна біль самотності, хоча її і не можна було назвати самотньою та почувалася вона саме такою. У Ксенії та Олега були чудові стосунки вони були прекрасними друзями, їм було весело разом, вони робили все разом: їздили разом на роботу до Олега, ходили по магазинам, розважалися, їздили в ресторани скажімо так, вони дихали навіть разом.