Глава 6. Другий шанс на щасливе життя

  В цей раз Олег та Ксенія дійсно старалися змінити свої стосунки на краще, вони старалися разом проводити більше часу, але основа знову була не правильною. В центр їхніх стосунків Олег завжди ставив себе на перший план, він усіляко показував свою першість і важливість перед Ксенією і відверто говорив про це. А от її почуття, думки і бажання для нього не мали ніякого значення, все мало бути так, як сказав Олег, його слово і бажання було законом. Він притісняв у всьому свою дружину і мав це за норму, а кому сподобається таке відношення у свою сторону?  

  Олег вважав що зробив дуже великодушний жест тим, що зберіг сім’ю вибачивши все Ксенії, а тепер її черга йому догоджати і коритися, безслівно робити все що він забажає, адже він голова і перед ним мають коритися. Нажаль не було тут нічого Божого в його переконаннях і в поведінці з дружиною. 

  Та хіба повагу можна дістати таким шляхом? Лише з любов’ю можливо досягнути таких висот, справжня не притворна любов здатна на жертви, не чекаючи нічого в замін, може дати найкраще відношення від коханої. 

  Слабка людина не здатна на такі якості, це під силу лише сильним. По справжньому кохаючи, людина не буде вимагати від іншої робити так як вона хоче. Той хто кохає, хоче робити сам для коханої все можливе і не можливе, аби вона була щасливої королевою у його королівстві. 

  Але не всі здатні на такі високі почуття і відношення, лише по істині сильні чоловіки можуть цього досягнути, а слабкі навпаки хочуть самоутвердитися за рахунок слабших від них. Бо лише сильна людина може взяти відповідальність за своє життя на себе і не шукати у всьому винних і сильна людина може любити по справжньому так, щоб жінка яку він кохає була королевою його життя. А Олег зовсім не змінився, він був аб'юзером а такі люди не змінюються нажаль.

  Чи на довго знову ж таки їх вистачить, чи зміниться все раз і назавжди, чи все ж не вдасться адже стосунки потрібно підтримувати на протязі життя і ввесь час над цим працювати. Одним словом вони і старалися і ні водночас. Те що рішення було прийнято вірним по писанню це звичайно так, але минулі образи і біль мішали їм вправитися із таким не легким завданням і жити так ніби нічого не сталося. Ксенія спочатку багато старалася і докладала багато зусиль, щоб налагодити стосунки з чоловіком але все якось ішло не так як мало б бути.

  Одна із головних речей в сім’ї між чоловіком та дружиною це вміння говорити один з одним, завжди у будь яких обставинах, навіть якщо не хочеться і боляче, навіть якщо дивитися не хочеться один на одного. Майже все можна вирішити просто поговоривши, тихо спокійно і адекватно один з одним. 

  Для цього потрібно бути зацікавленим слухачем, який цінує і любить того хто висловлюється. Бо легко любити коли зручно, коли не потрібно прикладати зусиль, а от там де потрібно потрудитися, там де не зручно, де не приємно, не комфортно, там де не хочеться любити, там де краще постояти в стороні або ж взагалі повернувшись піти собі, ось там і проявляється справжність людини, в таких моментах видно настільки в людині проявляється характер Христа, який вчить любити ворога свого.

 Правильна розмова вирішує практично всі проблеми і непорозуміння, але для цього потрібно було покласти свою гордість подалі і зробити перший крок. Зазвичай Ксенія багато говорила про те, що її було не зручним і неприємним, а от Олег не міг переносити ці розмови і старався в такому разі тікати від розмови або ж просто мовчати і не зважати. Найкраще що йому вдавалося, це починати сварку, ображати і робити дуже боляче своїй дружині. Кожного такого разу її біль все збільшувалася і збільшувалася, непорозуміння між ними теж зростали, а довіра пропала зовсім.

  Ножом у саме серце було завжди те, що Олег починав згадувати минулі помилки дружини, хоча вони пообіцяли один одному до цієї теми не повертатися і не жити минулим. Лише Ксенія тихо мовчала і ніколи не пригадувала йому нічого з минулого, вона дала собі обіцянку забути і вибачити, вона не бачила в цьому ніякого сенсу, адже з минулим життя не можливе. 

А якщо це все згадувати, то як будувати майбутнє? Кожен раз коли Олег пригадував минуле, вона нічого не відповідала а просто виходила в іншу кімнату і там гірко плакала так, щоб чоловік не бачив, ось так вона переносила болі. Звичайно розділяти свій душевний стан з чоловіком вона більше не могла, Ксенія розуміла, що це не та людина яку цікавить її душа. Вона постійно докоряла себе за минулі помилки і не могла собі простити, вона розуміла де була не права, бо вимолила у Бога не того, що Він для неї приготовив, а того кого хотіла сама. І тепер вона несе цей хрест, який обезсилює її і просто вбиває.

   Кожен день ніби на полі бою, ти не знаєш що тебе чекає сьогодні і чи вистачить у тебе сил щоб вистояти. Кожен день Ксенія тихенько терпіла, мовчала, ридала, вважала що у всьому винна сама, адже коли завжди слухаєш що все через тебе, то мимоволі починаєш у це вірити. Вона була зовсім самотньою а душа вже і не знала що можна жити інакше. Олег заганяв її своїми звинуваченнями у глухий кут і Ксенія не могла йому протистояти. Та з часом Ксенія звикла до такого паскудного відношення, до образливих слів і звинувачень і вже навіть не зважала на них. Вона ніби закрила своє серце на замок, старалася не помічати своїх почуттів і не давати їм волю, вона ніби зачерствіла і нажаль до всього. 

  А яке воно життя без почуттів, чи може людина заставити себе не відчувати, не дихати і ранам не боліти? Друзів у неї не було, нікому вона не могла розповісти про те що відчуває, не було підтримки і навіть слова про себе вона розучилася говорити, лише у тихій молитві вона могла виплакати усю біль і жити далі. Вона вважала себе не важливою, не потрібною, самою останньою людиною на світі, а мрії і душа зникли з її життя.