Глава 10. Бути сильнішою за долю

  Ксенія для своїх діток була всім: лікарем, психологом, вихователем, наставником, одним словом вона була повністю зацікавлена і захоплена життям своїх дітей. Вона дуже серйозно відносилася до їхнього розвитку, здоров’я, харчування і психологічного стану. Вона сама займалася з ними розвиваючими заняттями, була для них педагогом. Харчування у них було виключно органічне і веганське, лікування також лише натуропатичне і знання цих всіх речей також забирало чи мало часу у Ксенії, але це їй подобалося і було для неї приорітетніше аніж довше поспати і поваляти в ліжку. Діти були важливіші не лише перед відпочинком а і перед самою собою, вони завжди були на першому місці. 

  Ксенія віддавала перевагу здоровому способу життя і здоровому розвитку тіла і душі, дітям також прививала любов до правильних речей. Вона займалася спортом і привчала дітей до того, що це є норма ще з малку. Дивлячись на це все Олег бува думав що його дружина зійшла з глузду, адже він як жив собі, так і продовжував нічого не змінюючи, не зраджуючи своїм звичкам і бажанням.

     Дітки росли і потребували все більше ресурсу, сил і здоров’я і звичайно Ксенії було не легко. Та вона ніколи не зупинялася перед труднощами навпаки, вони були для неї мотивацією нових звершень. 

  Багато в чому думки Ксенії і Олега категорично відрізнялася і це завдавало багато проблем і неприємностей. Олег завжди хотів щоб усе було лише так як він вважає за потрібне, не дослуховуючись до Ксенії як до людини, яка краще розумілася бо була посвячена сім'ї значно більше. І це було завжди боляче і дуже пригнічувало її почуття.

  Іноді руки опускалися так, що і жити вже не хотілося, адже вона віддавала всю душу своїм діткам, а коли замість слів підтримки тебе боляче ранять, то це зразу вбиває. Коли ти намагаєшся зробити як найкраще, і замість підтримки тобі сунуть палиці в колеса, звичайно це дуже сильно ранить. Тим паче Ксенія завжди з розумом підходила до всіх рішень і хто, як не віддана і посвячена своїм дітям мама, могла б знати як буде для них краще.

  Проте Олег так не вважав, йому ніколи нічого не подобалося з того, що робила Ксенія. Він не просто не підтримував її а навіть мішав її у всіх справах, це відносилося абсолютно до всього. Олег намагався настроювати дітей проти Ксенії і коли вони не хотіли слухати маму, для нього це виглядало як перемога і приносило купу задоволення. Вона дратувала його усім своїм єством, і все що вона робила і до чого торкалася приводило Олега до сказу. Ксенія не була жахливою людиною, вона була кращою у всьому за Олега, до того ж не коханою і через це ненависною. Олег добре розумів, про таку жінку багато чоловіків мріють і багато на неї задивляються, та через не любов він знецінював її, щоб вона знала своє місце в домі і в житті.

  Олег у всьому її зневажав, вона дратувала його на рівному місці, просто через те що вона є поруч, а не та яку б він бажав бачити. Саме тому їхнє життя для них обох було нестерпним, замкнутим колом від якого не було виходу.

   Олег ненавидів свою дружину і ображав її, а Ксенія жила в постійному болю і несла на собі ці страждання. 

  Чого варто було лише життя без любові! Вона була ще зовсім юною і хотіла б кохати і бути коханою та не такою ціною! Вони не могли розлучитися, хоча і хотіли б цього понад усе. Вони обидва вважали що стануть щасливішими з появою дітей і зможуть створити гарну сім’ю, ці не оправдані надії розпалювали їх гнів ще більше.

  Олег ображався на свою долю, що він такий нещасний поряд з не коханою людиною, а Ксенія просто хотіла звільнитися від цієї тиранії і просто жити в спокої на самоті. Вона так прагнула, аби ніхто не докоряв її за кожен її крок, за кожну дію, аби не розказував яка вона нездара і жахлива людина. Їхні стосунки псувалися все більше і більше і вони дійшли до тієї точки, що стали жити просто як сусіди, і розмовляли лише про самі важливі буденні проблеми, нічого з їхньої сім’ї не залишилося, окрім картинки яка малювалася завдяки двом діткам і спільної квартири. 

  Олег розумів, що Ксенія не може від нього піти, по перше він не міг надати її житло куди вона пішла, а саме головне це було не можливо, адже вони були християни і це заборонялося, та і батьки їхні такого б не пережили. Тому вони залишалися під одним дахом від безвихідності де кожен жив своїм життям і робив вигляд, що у них все добре.

  Олег продовжував поїдати морально Ксенію, не проходило ні дня аби він не докоряв її на рівному місці. Серце цієї ще досить юної жінки боліло нестерпно від ситуації в якій вона знаходилася і від чоловіка, який по різному її ображав. Врешті вона звиклася з цим і навчилася жити не помічаючи своїх почуттів. 

  Її серце ніби закам’яніло і більше не відчувало болю і образ. Адже до всього у цьому світі можна звикнути, і серце можна закрити на замок і біль уже не відчувати. Одне лише запитання мала Ксенія: 

- навіщо Господь створив шлюб, якщо ми нещасні в ньому? Для чого ми страждаємо, чому не можемо бути просто щасливими? 

  Кожен раз, коли Ксенія проводила час одна з дітками, вона почувалася щасливою і повноцінною і від цього ще більше не розуміла, для чого існує шлюб адже їй було добре одній.

  І все ж незважаючи на всі обставини, Господь веде нас саме таким шляхом, який буде найкращий для нас, варто Йому лиш довіритися і все вдасться найкращим чином. Ксенії згодилося 6 років не легкого життя, аби навчитися довірятися Господу і бути спокійною у всіх обставинах. На цей раз вона просто намагалася бачити Бога у всьому і спокійно все проживати, знаючи що все буде краще, аніж вона собі зможе це уявити. Вона розуміла, що не в змозі контролювати усе що з нею трапляється, та і не потрібно цього робити, адже Той хто бачить твоє життя від початку і до кінця, добре знає як для тебе буде краще.