Глава 18. Межі

  Настав новий день, і Ксенія розпочала його як завжди, на горі із розмови з Богом. Вона молилася і співала, ну не могла вона жити без цього, це був ковток повітря для її душі. Бо лише Господь тримав її цих п’ять років на цьому острові, при здоровому глузді і здоровою фізично. Лише до Господа вона могла прийти такою, як є з усім болем і радощами.  

  Для неї Бог був її життям і подихом, тим хто показує чудеса і любов в кожному її дні. І сьогодні, можливо це було і егоїстично з її сторони, проте вона вперше за довгий період прийшла щасливою до Нього. Останнім часом вона почала втрачати себе і свою надію... Та зараз вона ніби відкрила своє друге дихання, адже поряд з’явилася жива людина і вона більше не одна. Раніше Ксенія і сама не уявляла, як вона скучила за розмовами з живою людиною, її задоволення і щастя не мало меж. Вона не могла показати Олексію свого щастя, це була б не повага до його болю, тому вона прийшла із цим до Господа, який завжди вислухає і розділить усе з нею. Ксенія розуміла, що все мине і Олексій повернеться до радості життя, а ще в ньому вона бачила надію на повернення додому, але для цього їй потрібно було фізично підготувати Олексія, а себе морально і що буде із цього складніше ще невідомо.

  Із висоти їй було видно, як Олексій ще спав на березі моря, і вона вирішила встигнути приготувати сніданок, до того як він прокинеться. Сьогодні Ксенія хотіла дати йому можливість відпочити і зібратися з думками і лишній раз не набридати йому своєю присутністю. Вона взяла свій пліт, риболовні снасті і поплила у море. Була ще зовсім рання пора і сонце іще не встало, Ксенія прокинулася раніше ніж зазвичай, аби встигнути більше ніж звичайно. 

  В неї кипіла кров у жилах і вона не могла довго спати, всю ніч вона складала тисячі планів і ідей  для спільного проведення часу. І зараз ці думки не давали їй спокою, вона так багато хотіла всього зробити і весь час про це думала, і так захопилася своїми думками, що затрималася у морі за ловлею риби. Олексій так солодко спав але його розбудили перші промінчики сонця, які світили так сильно, що шансів на сон не залишали. 

  Олексій відкрив очі і побачив таку цікаву і дуже гарну картину перед собою: Море... на його горизонті палає сонце, що сходить і жінка, яка ніби сидить на воді і грається цими промінчиками. На якусь мить він ніби втратив реальність, все виглядало ніби сон чи міраж. Олексій спостерігав за нею, як вона ловить рибу і просто насолоджувався від цього. Така картина не залишила байдужим Олексія, він відчув умиротворення душі і спокій від того, що все ж був не один на цьому острові. А ще він захопився красою цієї жінки, адже вона була незвичайна і це вабило його. На якусь хвилину він відчув себе ніби в раю, таке умиротворення і спокій душі принесла йому ця обстановка, і він ніби відчув, десь в глибині душі, що все буде добре і все наладиться.

  Поки Олексій полинув у роздумах, до нього підійшла Ксенія зі смачним уловом: 

- Я хотіла зробити тобі приємний сніданок, ну типу ти розплющуєш очі, а біля тебе стоїть смачна їжа, та я бачу мій план провалився. 

– Зовсім ні, я розплющив очі, а переді мною така картина оголеної жінки, я подумав що уже в раю, - Олексій посміхнувся, - Та і  знаєш, все що ти для мене готуєш – це найприємніше що може бути. Тому твій план досить таки успішний.

–Мені дуже приємно що тобі все подобається на моєму all inclusive острові. 

– Я дивився, коли ти була у воді, як ти вправно це все робиш і з усім справляєшся, як це в тебе виходить? 

– О, тебе це захопило, мої навички рибака? Мені приємно, скажу відверто, це все довгі роки тренувань, так легко нічого не приходить. Лише коли ми дивимося на майстра, нам здається що все так легко і просто, та насправді за цим стоїть важка праця, багато невдач, болю, розчарувань і врешті подолавши це все він зміг стати найкращим у своїй справі, ось де секрет. Ти теж так зможеш я навчу тебе, от побачиш. 

– Ти неймовірна, тобі хтось говорив про це? 

– Тут не говорив... цікаві висновки ти зробив про мене, але з чого? 

– Мені вистачило лише глянути на цей острів, щоб це зрозуміти, тут все говорить про твою красу! І знаєш, я знайшов за що дякувати: я не один на цьому острові і слава Богу зі мною поряд жінка. 

– Так, але я дуже не проста жінка, можливо краще аби тут був чоловік, принаймні ти хоча б не покладав надій. 

– А мені і не потрібна проста жінка...

– Добре, я тебе зрозуміла, давай одразу про це поговоримо, ти сам розпочав, щоб уникнути лишніх натяків і запитань. 

– Давай. 

- Я дуже принципова людина, і не даю тобі ніяких приводів чи натяків на щось більше. Для мене не прийнятний навіть той факт, що чоловік у якого є дружина, може дозволяти собі залицятися до іншої. Я не з тих легковажних і безголових жінок, затям собі це. У мене є душа і почуття, які я дуже ціную і бережу, тому просто з поваги або хоча б вдячності до мене, не дозволяй собі так гратися зі мною. Сьогодні ми тут у двох, але завтра все може змінитися і ми будемо вдома біля тих, хто займає наше серце і як ти дивитимешся у очі своїй дружині? Думай про це, перш як говорити зі мною, такий крок знецінює тебе. 

Ми можемо бути друзями, разом сміятися і плакати, підтримувати один одного але не більше того. Ти одружений чоловік, для мене цього досить, аби не залазити тобі в штани, тому і ти будь солідарним з моїми принципами і нам буде тут добре разом. 

– Ого я думав що через п’ять років життя на острові, тобі буде все одно до аж таких камінних принципів і взагалі я боявся що ти можеш вночі мене зґвалтувати.