Глава 23. Нові надії

  Надія – це наше все. Вона завжди тримає нас на плаву, навіть коли все інше нас залишило. Вона вмирає останньою і коли ми її втрачаємо, то і життя закінчується разом з нею. 

  Ми покладаємо свої надії абсолютно на все, і як там не сталося б у житті, та надія залишається з нами до останнього подиху.

  Так було і у випадку Ксени, та її вела не лише надія, найперше це була віра, що Господь їх проведе. А ще її окриляло кохання, а разом це була руйнівна сила, Ксена була впевнена в успіху їх справи. Завжди і у всьому вона ставила на перше місце волю Божу, вона шукала її і усіма силам старалася бачити і виконувати її у своєму житті. 

  Адже Бога ми потребуємо більше всього, і саме в такій послідовності, не Він нас, а ми Його потребуємо. І знайшовши Його волю, ми знаходимо успіх і благословення. 

  Цього разу, як і завжди, Господь підтримував цю жінку у її планах і роботі, вона відчувала цю підтримку кожного дня. Це не так просто було, будувати лотку на острові із матеріалів, яких абсолютно не вистачало і на половину задуманого. Та Ксену це не зупиняло, вона не вміла зневірятися і завжди бачила вихід, і це не її заслуга, Господь їй вказував на цей вихід. Вона точно знала, що пройшовши уже половину шляху, вона пройде і до кінця. У неї з’являлися все нові і нові ідеї, які давали вихід із ситуації. Хоча в якійсь мірі це було випробуванням для них обох, і Олексію не завжди вдавалося з ним справлятися. Та якщо не мати надії і віри, навіщо тоді взагалі щось розпочинати, а труднощі то дрібниці які лише роблять нас сильнішими.

  І навіть зараз, Олексій дивувався наскільки Ксена дивовижна жінка, в ній поєднувалося стільки суперечних якостей, що розумом це осягнути було важко. Здавалося б її нічого не могло зламати, її ентузіазму, запалу, енергії і сил вистачило б на цілий світ, і він закохувався в неї ще більше. Вона вдихала у нього надію, а це і є саме життя, і він більше не хотів уявляти без неї цього життя. Він хотів бути з нею завжди, тепер навіть не знаючи які обставини там зараз у його домі, він точно знав, не дивлячись ні на що, він проведе своє життя лише поряд з цією жінкою.

  Для цього уже не потрібно було повертатися назад, адже все що йому було потрібно, зараз поруч із ним. І тепер він боявся її втратити в океані, бо без неї він жити не хотів. Він навчився кохати так само сильно, як кохали його і не був готовим це все втрачати заради того, що можливо вже і не мало значення. Адже чим більше проходило часу, тим більше все забувалося і ніби втрачалося значення минулого. Та Ксену було не зупинити, він і не намагався, скільки роботи було зроблено і піддати все сумніву було б не доречно з його сторони. Адже це він так сильно хотів повернутися назад, тому рухатися було потрібно лише вперед.

  Тепер Олексій просто довірився Богу і дозволив речам ставатися так як має, він став глядачем власного життя, та іноді думки все ж тривожили його душу і забирали спокій. Це був серйозний крок, який змінить їх життя безповоротно і назавжди, і можна було сумніватися, зважувати або взяти і відмовитися від цієї затії. Можна було зупинити все в мить і жити далі, поряд з тією, кого кохаєш і бути щасливим. Ці всі сумніви завжди десь хвилювали Олексія, і звичайно, Ксена все відчувала, вона розуміла його напругу, але була рішучою і йшла тільки вперед. Вона вірила, що не варто відмовлятися від своїх мрій і бажань через страх. 

  Ми часом боїмося майбутнього, і наслідків того вибору, який робимо саме зараз, та лише довірившись Богу, ми можемо бути впевнені, що робимо правильний вибір. Ксена не покладалася на себе і не була самовпевненою, тим більше вона і сама не хотіла закінчення цієї казки. Та іноді життя змушує нас іти проти власних бажань, заради чогось більшого і кращого. Вона вірила що так має бути, раз Господь їх веде, то це не просто так, заради забави, значить прийшов час повернутися туди, де вона буде потрібнішою. 

  Ми часто ідемо на жертви, не розуміючи для чого і Ксена також не дуже це розуміла, але приймала і смиренно чекала відповідь. А зараз, вона намагалася просто жити моментом тут і зараз, насолоджуватися тим що має, бо ніхто не знає коли ця ниточка обірветься.

  Їхнє життя стало ще більш цінніше, вони старалися вдихати ним якомога глибше, так ніби в останній раз. Вони обоє прийняли той факт, що це життя може обірватися у тому бурхливому морі, і все закінчиться, тому насолоджувалися цією останньою можливістю.  

  Вони кохалися під зорями, і цим не можна було насолодитися, вони не могли насититися один одним, цими дотиками, поцілунками, обіймами, врешті самим коханням. Однієї такої зоряної ночі, вони лежали і спостерігали за небом, Олексій не міг відвести погляд від жінки, яка є самою неймовірною на всій планеті. Почуття переповняли його серце, він не хотів це втрачати і мимоволі сльоза покотилися із його очей, і впала їй на обличчя. Ксена незрозуміла чому і запитала, і відповідь яку вона отримала, перевернула все її життя.

- Ксена, я багато думаю про ту останню нашу розмову, твоя відвертість ніби відкрили мені очі і перевернула мій світ. Знаєш що я відчуваю зараз? Мені дуже соромно перед тобою...

Я знаю тебе сильною, сміливою, позитивною, такою легкою і ні від чого незалежною, рішучою і впевненою жінкою, яка ніколи не падала духом. Із першого нашого дня разом ти показувала себе саме такою, ти підбадьорювала мене, робила все аби я не зійшов з розуму від цієї реальності і прийняв її, ти врятувала моє життя в морі і навіть після того, продовжувала жити за мене. 

Я серйозно зараз це все кажу, бо якби не ти, я б не протягнув тут жодного дня, якби і вижив, то б зійшов з глузду на наступний же день, ти ж знаєш. І саме більше, що мене вразило у цій всій ситуації, я ніколи не здогадувався яким було твоє життя, від чого ти стала саме така яка ти є зараз.