Глава 24. Спокій душі

  Цей ранок був особливим, не схожий на всі інші, такий незвичний спокій переповнював серце Ксени, і наповнював відчуттям, що нарешті вона знайшла те, що шукала. Нарешті вона спокійна, і задоволена своїм життям, тепер вона зовсім по іншому дивиться на все навколо, так впевнено, вона знайшла своє нове місце сили, і тепер це був зовсім не острів. Ксена стояла на горі в думках, і дивилася вдаль, до неї тихенько підійшов Олексій, і обійняв її зі спини, втикаючись обличчям у її шию, вона закрила очі, вдихнула на всі груди його дотик і ніжність, його запах, і це був саме той момент, який давав її сили і енергію. 

  Цей чоловік став її місцем сили і спокою, біля нього ніби всі проблеми зникали, а все інше втрачало будь яке значення. Він зупиняв тисячу тривожних думок і давав її спокій, одним лише дотиком, можливо вона стала залежною від нього, а можливо це і є справжнє кохання? 

  Відчуття, що ти не самотній на цьому світі, окриляє і дає нових сил. Така легкість і неймовірний спокій у її душі, можливо мало б бути навпаки, тривожно від того, що ти вже не належиш собі, і більше не вільна. Та це були зовсім інші відношення, вони не зобов’язували їх до чогось, навпаки вони давали підтримку і опору. Це союз двох людей, які потребують один одного, і не чекають щоб для них служили, бо вони самі готові послужити, підтримати і любити по справжньому без егоїзму.

  Ці двоє людей дуже багато пройшли життєвих випробувань, болю і страждань, щоб ображати один одного, тепер вони просто цінують один одним, більше аніж собою. І тепер, знайшовши свій спокій, Ксена відчула, що готова повертатися додому, вперше за ввесь час вона була готовою залишити цей острів, адже вона знайшла на ньому все, що було потрібно. Себе, коханого чоловіка, опору свого життя, багато досвіду і душевної праці. Вона зібрала усі скарби, які тримав цей острів і тепер вона стала іншою людиною, з іншим життям і душею. Тепер нічого не страшно, і Ксена стояла на скелі, глибоко вдихаючи повітря того острову, яке змінило її докорінно і нарешті, вона була готовою іти далі. Вона знайшла свою гармонію поряд зі своїм чоловіком.

  Звичайно, сумно буде залишати те, що дороге твоїй душі, адже разом із цим островом, залишиться і частина серця тут. Саме та частина, яка стала найціннішою і найважливішою. І хоча вони зібрали всі скарби із цього острову, та все ж неодмінно залишать частинку себе тут, і це дещо боляче. Життя в гармонії і спокої - це була мрія, яка стала реальністю на цьому острові. Ксена знала, що так як тут, вона більше не почуватиметься ніде, це був її рай і її стихія, острів на якому можливо все. 

  Тут вона могла бути собою і не думати що буде далі, не думати як потрібно правильно дихати, говорити, ворушитися, посміхатися, робити кроки, ці всі обмеження і правила були для неї ярмом. Можливо тому, вона ніколи не могла розкрити себе справжню, замість того аби бути собою, жити і розвиватися, вона завжди намагалася бути такою, як з неї вимагали, аби всім догодити. Та вона залишає своє минуле тут, і не візьме його з собою більше, вона навчилася багато нових і благородних речей, одним із них - це всіх простити і забути всю біль. Тепер це зовсім інша людина, уже не Ксенія, а Ксена: спокійна, впевнена, сильна, цілеспрямована, загартована життям, зважена і розумна жінка, яка зуміла здолати усе на своєму шляху і вийти переможною. Вона зуміла навчитися кохати по справжньому і знайшла гармонію свого життя, не залежно від обставин впевнено іти вперед. Вона стала справжнім воїном свого життя.

  Життя настільки дивна річ, ще вчора ти була щасливою і тримала ключі від раю у своїх руках, а сьогодні ти готова залишити все, ідучи на зустріч новому. Та нам ніщо не гарантує, що воно буде кращим для нас, навпаки можливо навіть гіршим, адже приховує нові випробування і перешкоди. Можливо воно ніколи не виправдає наших надій і сподівань, і ми тисячу разів пошкодуємо, що з легкістю викинули свої ключі від раю, і пішли шукати щось краще. Бо лише втративши, ми починаємо розуміти яка то була цінність.

  Ми сліпі до власного щастя, живемо мрією і сподіванням, і з легкістю розмінюємо його на дрібниці. Нам здається, що десь там, буде більше і краще щастя, ніж зараз ми його маємо, і завжди шукаємо чогось невідомого, того чого не знаємо та думаємо навпаки. Ми не вміємо жити моментом і цінувати тим що дано нам, така вже людська природа ненаситна і не задоволена.

  Та Ксена була інакшою, вона добре знала ціну всього що мала, і добре розуміла що зараз втрачає. Вона не шкодувала про свій вибір, адже вміла приймати долю дивлячись їй у вічі. Життя текло своїм руслом і Ксена це вміла приймати, за стільки років вона вже навчилася це робити. Вона спокійно і гідно приймала свою долю, і хоча їй було боляче все залишати, та вона ішла вперед і ніколи не оглядалась назад, ні про що не шкодуючи, просто довірившись Богу. Вона відчувала що так потрібно було, хоча можливо і не розуміла навіщо.

  Лотка була вже майже готовою, і сьогодні був план розпочинати збирати запаси їжі і води в лотку. Сьогодні планувався дуже насичений день, і потрібно було зробити багато роботи, тепер вони вийшли на фінішну пряму, через тиждень максимум все буде повністю готово, можна буде прощатися з островом і вирушати в дорогу. Та незважаючи на важкий день, Ксена хотіла зробити приємний вечір для Олексія, адже у них минулої ночі була найважливіша подія, яка мала б святкуватися довго і гучно, аби запам’ятатися надовго. А оскільки це були останні їхні вечори, то запам'ятатися вони мали на все життя. 

  І незважаючи на всю напругу цього дня, Ксена хотіла повернути той безтурботний час назад, і зробити приємно коханому. Ті моменти, коли вони нікуди не спішили, коли час був безкінечний і вони насолоджувалися кожною миттю і спілкуванням душ. Туди, коли кожен їх вечір займали концерти біля вогнища, на березі моря, а потім їх змінювали тихі душевні розмови. Туди, коли кожен їх день був цілковитою розвагою, заповнений сміхом, веселощами, пригодами і пристрасними поглядами, від яких втрачаєш самовладання. І вона готувала сюрприз на протязі усього дня своєму Льоші, так щоб він нічого не запідозрив і ні про що не здогадався.