Супергерой поруч

 Пройшло ще два дні перш ніж він прибув до міста "Гільнір", Справжній мегаполіс того часу повний всякими конторами та забігайлівками з купою людей, життя тут прямо кипіло, всі щось купують, продають, але ніхто нікуди не поспішав. 

 - Джееейк, і ти тут! Ну привіт, - на нашого героя хитро посміхаючись дивився високий, сивий мужчина якого називали "поштар" Через те що він працював в гільдії найманців і возив для них пошту а точніше оперував всією інформацією про справи авантюристів. 

 - Поштар? Ну Привіт,- не надто доброзичливо відповів Джейк 

 - А ти як завжди, жахливе в тебе виховання. 

 - Ти нічого не знаєш про моє виховання, - огризнувся Джейк та пішов далі

 - Та годі тобі буде, стій в мене є робота, саме для тебе. гроші потрібні? 

 - Вони завжди потрібні, але чому я? - здивувався Джейк. 

 - Ха-ха говорю ж саме для тебе, інші б не справились, так ось я тут збираю команду… 

 - Команду !? Ти ж знаєш я працюю сам! - перебив його Джейк

 - Ти ще не знаєш що треба робити, йдемо десь сядемо і я тобі спокійно все розповім, обговоримо ціну. 

 - Ех гаразд. 

 Вони зайшли в бар який знаходився прямо біля центральної площі, сіли за стіл, поштар замовив собі випивки і одразу почав:

 - Це місія на супровід та захист одного чоловіка він назвав себе - Док, грошей у нього багато 

 - Коротко і ясно, але чому саме ти цим займаєшся чому він не звернувся до гільдії найманців?

 - Він навіть не знав про їх існування, доктор трохи дивний носився по місту з великою сумкою та просив йому допомогти. Якби я його не врятував то в перший же день злодюжки напивалися б за його кошт.

 - Як це ти його врятував?

 - Ну я сказав, що дам йому захист, використаю свої зв'язки і зберу команду. 

 - Тобто ти не повідомляв гільдію сам зібрав людей а відсоток гільдії забрав собі! 

 - Слухай, мужик заплатив, а я знайшов для нього найкращих авантюристів, все чисто, всі у виграші, це Америка синку, то ти згоден? 

 Не встиг наш герой відповісти як почувся сильний удар з вулиці, все захиталось, склянки попадали та розбилися, люди заметушились та повибігали на двір, Джейк також вийшов, і побачив як посеред площі на великій крижаній брилі заввишки з будинок стояв чоловік а внизу на підлозі з заплющеними очима сидів дідок і обіймав якусь сумку. 

 - Де пристрій? - запитав у діда чоловік що стояв над ним. 

 - Це ж Док, - викрикнув Поштар. 

 Джейк зітхнув, йому зовсім не хотілося зараз напружуватись він тільки з дороги але він рванув і з великою швидкістю дістався до доктора взяв його під плечі і з такою ж надлюдською бистротою повернувся і поставив біля поштаря, хоча очі док так і не відкрив. 

 - Ти, що робиш, хіба це твоє діло? -кричав розлючено нападник. 

 - А хіба добре нападати на беззахисного дідуся? 

 - Ха-ха, якщо будеш заважати я й тебе вб'ю 

 - Буду, бо тепер це моє діло, - дістаючи меча відповів Джейк. 

 Нападник пригнув на землю і вона під його ногами відразу ж заморозилась тоді він підняв руки на і та величезна брила піднялася вгору і полетіла на Джейка розділяючись на велику кількість гострих, вбивчих уламків, та наш герой відпригнув назад та використав свою здібність вдарив блискавкою і знищив всі уламки, тоді він і сам почав атакувати, побіг уперед, ще трохи і він дістанеться до поганця, але той знову підняв долоні і наче просто з повітря утворилась крига яка заморожуючи усе навкруги сховала під собою і тіло Джейка. Поштар зомлів не розуміючи як таке могло статись, а доктор усвідомлюючи своє становище вже не намагався сховатись. 

 - Довго чекати я не буду! -викрикнув злодій.

 Він уже направився до Дока, але тут почувся позаду гучний тріск обернувшись, побачив як хлопець якого він тільки що здавалося заморозив, стояв уже біля нього, тільки злодій поворухнувся то одразу ж отримав сильний удар рукояткою меча по голові і впав без тями. 

 - Від тебе іншого й чекати не слідувало, -радіючи зауважив Поштар

 - Треба його допитати. 

 - Не потрібно я і так знаю хто він, - сказав Док. 

 - Діло твоє. 

 Злочинця звязали і відвели до шерифа. 

 - Добре я візьмусь за цю роботу, - погодився Джейк 

 - Дякую вам що врятували мені життя, я...я, але ваші здібності я раніше такого не бачив ця швидкість і спритність на зовсім іншому рівні, хоча...чого я дивуюсь, - сказав Док. 

 - Ха-ха звідки ти такий взявся хіба не знаєш що чим більше воїн тренує свій дух тим він стає могутнішим, - зауважив бритоголовий здоровань вийшовший з натовпу. 

 - Ні Максе все залежить від призначення який запас сили дається тобі з народження така й буде твоя доля, - відповів такий же здоровань але з довгим волоссям 

 Перший був трохи нахабним, різким, а другий спокійним та добрішим. 

 - Знайомтесь це брати Макс та Кірк, позаду них Лінк, а це Джейк четвертий і останній член команди, - пояснив поштар.

 - Що те, що те слова фанатиків,-сказав Лінк - смуглявий допитливий хлопець низького зросту та з глибокими голубими очима. 

 Всі люди народжувалися з силою всередині її уособлювала побічна енергія, або як її ще називають духовна сила, запас якої можна було збільшити за допомогою тренувань. Люди вважали цю надлюдську силу поєднаною з природою. 

 - То куди відправимося Док? - запитав Макс

 - В безпечне місце, відправимось, - невпевнено відповів Док.