Подорож

 До місця яке Док вказав на карті йти було приблизно тиждень, вони придбали всі речі потрібні для подорожі та одного коня. Взагалі всі авантюристи ходили переважно пішки тому що майже кожен міг бігти увесь день перериваючись лише на прийоми їжі і пересуваючись на тваринах було б довше, але Док відразу видно не був воїном і він купив коня. По дорозі всі йшли мовчки лише брати говорили між собою. 

 - Цікаво звідки у цього дідка стільки грошей? - дивувався Кірк. 

 - Схоже що він вкрав ті гроші у ні в чому не винних людей і тепер вони його переслідують, або перейшов дорогу якимось бандитам і вони хочуть його смерті!? - роздумував Макс, хоча сам не вірив в свої слова. 

 - Уже темніє, переночуємо тут, - запропонував Лінк. 

 - Гаразд тоді ми з Максом назбираємо дров для багаття. 

Всі влаштувались, розпалили багаття та почали вечеряти. 

 -Ну що ж давайте знайомитись мене звуть Макс а це мій брат Крістіан, вказав Макс на Кірка. 

 - Мене звуть Леонард, - відповів Лінк. 

 - Джейк. 

 - Гаразд… А ти звідки Леонард? - запитав Макс. 

 -Із селища що на 10 миль далі на схід від Гільніра. 

 - А ми десять років тому прибули сюди з сусідньої держави в пошуках кращого життя, і ось тепер ми тут- кращі авантюристи країни, - засміявся Макс. 

 -А які в тебе здібності ? Запитав Лінк у Макса. 

 -У нього управління землею, а у мене жовтою блискавкою, - відповів за обох Кірк

 - А я можу рухати речі силою думки насправді я створюю невидиму енергію яка приймає різну форму наприклад руки або навіть щит. 

 -Ого це цікаво, я так радий що навіть у такій тяжкій роботі як наша ще залишились такі веселі і добрі люди як ми, можемо спокійно обговорити все без лишньої надмінності, -сказав Макс. 

 -А ти Джейк? - запитав Лінк. 

 -Я не збираюся з вами нічого обговорювати. 

 -Все ж я так і думав що один у нас такий є думає що кращий за нас, а я все-одно знаю тебе, люди говорять про одинокого мечника в довгому темному плащі з довгим білим волоссям це ж ти, чи не так? - запитав Макс 

 -Ти точно щось плутаєш. 

 - А хіба всі з ким працював цей мечник не мертві!?- подивився на Макса Лінк 

 - Саме про це я й кажу. 

Джейк швидко піднявся з місця і сказав:

 - Вже достатньо темно чергуємо по дві години я буду першим, - сказав і пішов оглядати територію. 

 - Може не треба було так говорити, здається він сильно образився, - сказав Кірк

 - Він сам почав, і я впевнений що це саме той про кого я казав, з ним треба бути обережним, - відповів Макс 

 - Але ж Поштар покликав його, значить довіряє, він частина команди потрібно в путі підтримувати один одного. 

 - Подивимось, подивимось, - відповів Макс і ліг спати. 

 - Спокійної ночі. 

 - Спокійної. 

 Темна ніч, величне, високе зоряне небо і тишина яку лише інколи порушували лісні жителі. Джейк відчував себе стороннім спостерігачем за своєю ж долею, за плином часу, за тим як світ розвивається, рухається кудись тягнучи хлопця за собою в вир подій на які він ніяк не впливав, нічого не міг змінити, знову він здавався собі маленькою комашкою яку без її згоди закинули у лабіринт під назвою життя. Чи є для нього вихід з цієї пастки, і коли він став таким, коли вже все нарешті зміниться, на краще. Так він простояв на дереві майже дві години а спати навіть не хотілося. Тут на дерево запригнув Кірк перериваючи роздуми хлопця. 

 - Щось не так, відчуваєш? - запитав Кірк 

Хлопець прислухався. 

 - Хтось наближається, нас хочуть взяти у кільце, - зрозумів Джейк 

 Вони розбудили усіх. 

 -На нас хочуть напасти збирайтеся та тікаймо звідси. 

 Всі швидко встали схопили свої речі, Док сів на коня і почали бігти. 

 -Будемо прориватися, просто тримайтеся разом, - зкомандував Джейк. 

 Вони бігли у повній темряві довіряючи чуттю гілки та листя дерев ховали лісові стежки від місячного світла. 

 - Обережно зверху, - викрикнув хтось. 

У цей момент якась тінь пригнула прямо на Макса, звук удару об метал відблиск ножа і тінь бездиханна упала на землю. 

 - Рухаємось далі, - сказав Макс стаючи у голову колони. 

 За ним біг Джейк всередині Док і Лінк з Кірком позаду. 

 - Тепер нас переслідують, якщо щось не придумаєм рано чи пізно нас наздоженуть, сказав Лінк 

 - Якщо продовжимо тікати то просто видихнемось, але і битися з ними не розумно адже ми не знаємо їх сили можемо втратити все, - сказав Кірк. 

 - Зупиняються, у мене є ідея, - сказав Джейк. 

Переслідувачі бігли з фонарями по слідам наших героїв і тут вони зупинилися, перед ними зверху на дереві стояв Джейк. 

 -Хто ви такі і чого вам треба? - запитав він. 

 - Віддайте нам доктора і може ми вас відпустимо, - сказав чоловік в великій чорній накидці з капюшоном вишитій золотими та фіолетовими нитками. 

 - Ніяк не можу цього зробити адже мені уже заплатили. 

 - Просто покінчіть з ним! 

 - Давай, - крикнув Джейк і зник в темряві. 

 Після цього сигналу все навкруги переслідувачів  затрусилось земля під їх ногами розкололась і всі вони провалилися униз. 

 - Здається спрацювало

 - Добре придумано, - похвалив Кірк 

 - Не розслабляйтесь, хтось міг вижити, -відповів Макс 

 Команда не збавляючи темп продовжила свою дорогу. Але всіх щось непокоїло і це відчуття ніяк не відпускало. 

 - Стривайте як вони дізналися де ми будемо проходити, я впевнений що хвоста за нами не було, - сказав Джейк. 

 - Про місце куди ми направляємося ніхто крім мене не знав, я впевнений, - відповів Док. 

 - Тільки Поштар знав маршрут, але він ніколи б не продав нас, звісно він любить гроші але честь для нього важливіша, -сказав Макс. 

 - Хочеш сказати його… 

 - Ні, він хоч і постарів, але в минулому був авантюристом вищого, першого рангу просто так би його не взяли, - відповів Джейк

 - По іншому ніяк, то хто ж вони такі, ці люди?- стривожено запитав Кірк.