Глава 8

Якщо вам моторошно до того, що душа йде в п’яти разом із нирками. Запропонуйте вашому страху найбезглуздіший варіант. Ваше жахіття хоча б здивується, а у вас буде шанс втекти. Але це за тієї умови, що у вас не буде пекельної білочки, яку треба забрати із собою.

У моєму випадку шансів немає. Ті щупальця, які кружляють у темряві, не дозволять мені втекти.

Тому мені залишається стояти як під гіпнозом, дивлячись в очі короля. У них цілий калейдоскоп емоцій — здивування, настороженість і цікавість.

— Терпіти не можу людську їжу, — він дивиться на тарілку з бутербродами. — Я вже й поготів не голодний на сьогодні.

— Ось і добре, мені більше дістанеться, — продовжую я.

Що за нісенітницю я несу? У сенсі, він не любить людську їжу? За плямканням на світському заході цього точно не було помітно.

— Віддаю перевагу душам. 

— Ні-ні, мені моя поки що потрібна, — тут же відгукуюся я. — А де мій слуга?

— А, цей хлопчина із сумними очима? — він цокає зубами, а я нервово щулюсь. — Він кудись втік.

Позаду мене фирчить Белла.

— А ти та, що запізнилася сьогодні на вечерю? — він знову дивиться на мене.

— А ви той, хто лякає учасниць відбору ночами? Тому вони не мають виходити вночі?

— Це для їхнього блага, — ввічливо відповідає він. — Я тут господар, отже, правила мої. Але ти їж, їж.

Він киває на тарілку. А я що? Як би не було страшно, але шлунок вимагає їжі.

Беру ще один бутерброд.

— Поки є можливість, — додає король, коли я роблю надкус.

Різко відхиляється, коли шматок, наче з пушки, летить йому в обличчя.

Похмуро дивлюся на нього.

— Ця їжа не отруєна, — усміхається він. — Для слуг взагалі рідко труять їжу.

Я тисну плечима. Для слуг так для слуг. Мені що? Ковбаса, вона і в іншому світі ковбаса.

Мені здається, чи тьма трохи відступає від мене? Ті холодні щупальця більше не витають у повітрі поруч зі мною. На плече застрибує білочка.

Сяючі червоні очі з цікавістю дивляться на мою тварину.

— Покликана пекельна білочка, — він знову тягне до мене щупальця.

Белла злякано ховається до мене у волосся, а я намагаюся втиснутися в стільницю.

— О, що ти так боїшся? — вкрадливо питає він. — Я поки не збираюся. 

— Я не боюся.

— Тоді чому тремтиш?

— Це білочка. Не всі ж тварини люблять, щоб їх чіпали, — обурююся я.

Белла висовує морду й теж схвально фиркає.

— Добре-добре.

— Тобто через те, що ти бродиш у такому вигляді замком ніхто не може виходити з покоїв? — питаю його.

— Так. Повинен ж у мене бути свій особистий час?

— Логічно.

—  Іншим й поготів заборонено гуляти ночами з метою їхньої власної безпеки.

— Ну, так, я коли тебе вперше побачила, теж дуже сильно злякалася, — жартую я.

Хоча він цілком милий, якщо не тягне свої щупальця до мене.

— Я відчуваю твій страх. Поки ти мене боїшся — ти під захистом, — каже він, а куточок його губи знову піднімається. 

— Тобто, якщо я боюся, то ти мене не зачепиш?

— Так.

— Неправильне ти якесь чудовисько, — констатую факт.

Він багатозначно хмикає.

— Тоді, що має когось ще лякати? Адже ти так і ходиш ночами, отже, якщо тебе всі бояться, то в цьому немає сенсу.

Мені здається, чи позаду стало темно. Ніби король знову розпускає свої щупальця.

— О, бояться не мене. Я всього лише туман, згусток повітря, — низьким голосом продовжує він. — Бояться цього.

Він киває на вікно. Я нервово ковтаю, не зводячи погляду з червоних очей. Це навіть страшніше, ніж коли я його зустріла в залі.

Інтуїція волає не обертатися, а ось цікавість готова забити її лопатою.

Белла знову тремтить, а я чую позаду звук, наче велосипед накачується насосом.

Я повільно повертаюся. Завмираю на місці. Король маэ рацію. Обличчя в темряві, яке випускає морозні чорні щупальця, ― не найстрашніше. Найстрашніше ― це величезна ящірка, яка дивиться на тебе палаючими бурштиновими очима з вертикальними зіницями.

У неї гострі шипи на голові, а все тіло величезне і блискуче. Такій явно бутерброд не запропонуєш.

Перед очима все пливе. Роблю крок назад. Відчуваю дикий холод, який сковує мене.

Останнє, що помічаю, перш ніж моя свідомість спливає, — темні щупальці хапають мене. Червоні очі світяться та витріщаються. А от не треба так дивитися, я не настільки важка!