Глава 13

«Молодець проти овець, а проти молодця і сам як вівця»

-Отакої,  знайшовся загубленець?! - зраділа Лукерія, коли Степаніда з рикоєм на руках увійшла до хати.

-Можна і так сказати, - втомлено відповіла жінка, - знайди йому, що поїсти, будь ласка. А мені б ванну зігріти, зможеш?

-Про що мова, зробимо! - відповів замість Лукерії Єгорич, - ось тільки я, що баяти хотів вам, панночко...

-Так? У чому річ, Єгоричу? - господиня опустила вихованця на підлогу в кухні і побрела до своєї дивовижної ванної кімнати. Але коли спробувала зачинити за собою двері, рикой прослизнув між ніг і першим увійшов — без тебе не освятиться, так? – з млявою усмішкою спитала, але виганяти не стала. Охоронець, як ніяк.

-Боюся я, як би банник не розсердився на вас, - поки Степанія, піднявши брови, спостерігала за тим, як прямо з нізвідки у дерев'яну ванну наливається тепла вода, Єгорич розповідав про свої побоювання, - затаїть злість…

-Хто-хто, я не зрозуміла?

-Так, банник жеж! В нашій істопці проживає! - пояснив охоронець, - дуже норовистий! Ледве не так глянеш - починає рюмсати і полінами кидатися, - Єгорич тихенько зітхнув.

-Та-а-а-к... - простягла Стьопка, - а хто ще у нас живе, а я знати не знаю?

-Кринниця жила, та захворіла, - підключилася Лукерія, - водиця замулилася, вона бідолашна і захворіла. Задрімала поки. Але якщо почистити воду, та покликати її, повернеться!

-Е-е-е... а детальніше? - зацікавилася господиня. Треба ж таке, повне подвір'я мешканців, а вона й не здогадується!

-Полізай у вагани, а я баятиму!

-Єгорич, ти тут? - запитала Свирянка перед тим, як роздягтися.

-За піч утік, - відповіла Лукерія, - пам'ятає, що ти стидаєшся. Тільки дарма ти, Єгорич, звичайно, не мужик!

-Як це?! А хто?!

-Ти спитаєш, часом, так хоч падай! Духи – ми! Чого нас стидатися?

-Кх-м… Знаєш, Лукеріє, - Стьопка поринула у воду по саму шию і блаженно пробурмотіла, - я навіть не замислювалася, хто ви. Думала, частина будинку. Ну… просто будинок такий, що говорить, і різні справи виконує.

-Дякую тобі, у ганчірочку! - ображеним тоном сказала охоронниця, - сама ти частина будинку!

-Та не ображайся ти. Звідки мені знати? Розкажи!

-І то правда, горе, а не Свирянка! - зітхнула Лукерія, побурчавши для порядку і повторила, - духи, ми! Кропивка, та дворова. Дивиться за порядком від дому до плетеня, тварину годує, город, сад, все на ній. Конопатка – водогонь. Він дух-двійник нашого будиночка. Якщо з будинком щось трапиться - ведогонь помре. І навпаки. Єгорич – помічник дворовим, та іншим духам. Видобувач, провіант – це з його частини. Іноді, сперети може у сусідів, коли без нагляду, така порода!

-Точно, він у Петра Ілліча електрику спер! - хихикнула Стьопка, а Лукерія продовжила:

-Банник - дух істопки. І натопить, і води нагріє! А характер, правда - жах! Якщо образу затаїть, ховайтесь всі! Нещодавно з Єгоричем сперечався, який віник для істопки краще, дубовий, або березовий. Так пульнув у того дровеняку, голову розбив!

-Ого! А чого це він такий сміливий? Давай виженемо! – запропонувала Свирянка.

-Ти що?! - обурено закричала охоронниця, наче Степанія, страх, що сказала, -не можна! Без його істопка завалиться!

-Та у нас тепер ванна є, - зауважила Стьопка, - до чого нам та баня?

-Чур, тебе! - у голосі Лукерії було явне обурення, - не можна! Бач, охоронцями розкидаєш! Того дивись і мене, того, попреш!

-Ні, тебе не попру, - посміхнулася господиня, - від тебе користь є, ти мене годуєш, порядок наводиш, поради даєш!

-І Єрошку не чіпай! Він нехай і норовистий, про те, за всіх нас горою! Якщо хтось зі злом заявиться, на допомогу кинеться!

-А ти чого так на амбразуру кидаєшся? Подобається, чи що? – хмикнула, очі не розплющуючи.

-Хто, я? Та ніколи! – обурилася охоронниця.

-Угу-угу... добре, нехай живе, твій Єрошка! Далі розповідай! – веліла жінка, відчуваючи, як від гарячої води та голосу Лукерії втома та напруженість дня поступово відступають.

-Він не мій!

-Добре. Ну, а ти в нас хто будеш?

-Кльоцниця, я. Готую, прибираю, за коморами дивлюся, — відповіла та невдоволено, мабуть ще сердячись за Єрошку.

-Цікаво, як. А ви тільки у Будинках Свирянок живете, чи у всіх будинках?

-Іноді й у простих хатах, якщо господар добрий. А якщо поганий, то до нього тільки погані духи жити й нав'язуються.

-Навіть так... А хто ще є? Розкажи, що знаєш! - попросила Стьопка, - хочу знати все!

-Ха! Усіх, мабуть, ніхто не знає! Розкажу, що сама чула… Тільки це надовго…