Глава 24

«Добра та порада, в якій справжня правда»

-Лукеріє, дай мені будь ласка, Письмовник.

У кухні на стіл впала курна книженція. Стьопка глибоко вдихнула і поклала долоню зверху старого фоліанта.

-Доброго дня, наступниця! - почула раніше, ніж розплющила очі.

-Вітаю, Явдошко!

-Як успіхи? - поцікавилася прародителька, - чи вдалося звести тих хлопця і дівчину? Роман і Зоя, здається.

-Не вийшло, - зітхнула Стьопка. Вони з Явдошкою знову сиділи на Поляні, одягнені в ту саму одежу, що й минулого разу.

-Чом?

-Між ними стоїть батько дівчини. Але коли я спробувала відчути його мотиви проти їхнього зближення, не побачила нічого. Його думки зайняті мною, - ще раз зітхнула.

-А ти спробуй зрозуміти думки дівчини. Може вона боїться не схвалення батька, а той навіть не в курсі, чи йому й справи немає. Мені траплялося, коли між парами стояли особисті страхи. Тоді доводилося переконувати закоханих боротися за почуття, руйнувати страх. Ох уже ці люди, все в них складно, - вона засміялася, - не журись, Степаніє, хай не з першого разу, але в тобі вийде! Пробуй ще!

-Так, я б рада, звичайно, але… розумієте, мені не можна…

-Як так? - здивувалася руда та конопата родичка.

            Степанія розповіла бабусі все. Про відкат з яким ледь упоралася, та розмову з Матильдою. Явдошка слухала уважно, не перебивала, але при згадці імені Матильди насупилась.

-Не до кінця я згодна з Матильдою. Загалом вона, звичайно, має рацію, але… наречені у Свирянки усі добрі істоти, не важливо, люди, чи нелюди.

-Ось і я так їй сказала...

-Якщо почала творити, то твори, Степаня, а з відкатами вже придумай щось, - і Явдошка захихотіла, - ти не дівчинка, розберешся з проблемкою... А ось людям допомагай. І пам'ятай найголовніше правило Свирянки…

-Це яке?

-Внутрішній зір, чуття. Воно в тобі ростиме з кожним створеним щастям. Розвивай його та слухайся! Воно тобі поганого не порадиті. Адже на кожен особливий випадок ти одна у себе порадниця, у твоїй справі ніхто тобі не допоможе, окрім самої. Розраховуй на себе!

-Ви думаєте не варто слухати порад Матильди? – задумалася жінка.

-Слухати ти слухай, Матильда ​​ знає багато. Але рішення ухвалюй сама. Повторюся, розвивай чуття.

-Скажіть, Явдошко, це вам чуття підказало стати Свирянкою?

Прародителька підвелася, подивилася в далечінь.

-Воно саме. Якщо запитала, значить Матильда розповіла про мій раптовий вибір?

-Так...

-І просила дізнатися про причини?

-Так...

-Так ось, Степаніє, тобі я відповім. Але говорити про це їй чи ні, знову ж таки вирішувати тобі...

-Добре...

-Я була впевнена, що Матильда ​​буде найкращою Свирянкою і ми з нею домовилися про це без образ. Павлині донесли наше рішення. Вона сприйняла його спокійно, погодилася. І вже тоді сказала, що наше чуття при нас, треба його слухати. І якщо ми так вирішили – значить правильно. А потім дещо сталося… Наречений у Матильди з'явився. Це після війни було, твій дід щойно повернувся, ми з ним про весілля вже говорили. Це також зіграло на моїй відмові, не хотіла я таким коханням великим вплутуватися в женихівську лихоманку... Та гаразд, не про те мова. У Матильди ніяких уподобань не було. Мало мужиків з війни повернулося, не кожній дівці щастило з любов'ю, ох як багато одиначок було... І тут, раптом, цей намалювався. І ніхто простий, а вогневик! Павлина стурбувалася трохи, мовляв побоюється вона вогневиків.

-А чому? Погані всі-всі?

-Загалом, ні. Усі стихійники начебто позитивні. Я думаю, хвилювало те, що ця стихія найбільш вибухова: її носії емоційні дуже. Ох, як розлютяться!

-Ви нашого лісника не знаєте! Ось хто вибуховий! - хмикнула Стьопка.

-Пауліна боялася, що Матильда не впорається з його характером, але я так не думала, вона і сама у нас вогонь, - Явдошка стиснула кулак і потрясла ним, як би показуючи силу характеру відьми, - Але... потім мені почали снитися дивні сни.

-А ви вірите у сни?

-Я не про бабські забобони, мовляв, до чого воша наснилася, ні. Сни у Свирянки тлумачити не треба, у них все прямо показано... Буде в тебе ще, якщо до цього часу не траплялося.

-Траплялося… - похнюпилась Стьопка, згадавши укус ведмедя і бачення, як зустрілися її перші «піддослідні».

-Це добре... Так ось, слухай далі. Кілька ночей поспіль снилася мені Поляна, а на ній поверх знаку Свирянки жінка лежить…

-Якого знаку?

-Обряд повінчальний проходить на цій самій Поляні, - Явдошка махнула рукою на поле, поросле травою, - коли твій термін сплине і ти прийдеш сюди зі своїм обранцем, на землі вже буде випалений знак. Ох, забула я, що тебе ніхто не вчив. Розповім. Відволікуся. Поверх цього знаку прямо на голій землі і проходить перший зв'язок з обранцем.