Глава 26

«Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт»

         Повернулася Свирянка додому в розпатланих почуттях. З одного боку приємно здивував Микита, а з іншого засмутили пікантні новини про його батька. І батько зовсім не батько, виходить… Але якщо останнє навіть добре, то як ставитись до всього іншого, Стьопка не знала. Думки пурхали з Микити на Гора, у душі оселився хаос.

            Микита їй сподобався. Втім, вона й раніше була про нього гарної думки. Зовнішність істинно-чоловіча та спокійний характер, далеко не всім властивий. А тепер, виявляється, Микита не без секретів. Те, що він якимось чином зміг подолати «женихівську лихоманку», сумнівів не викликало. Залишилося тільки зрозуміти, як він це зробив, і чи може навчити Стьопку. Вкрай корисне вміння у спілкуванні з нареченими… Адже як розібратися в людині, коли в розмові з нею в голові лише одна думка і та непристойна?

            Завтра, вирішила Стьопка, вона  в нього спитає. Взагалі, напрочуд проникливий чоловік, йому навіть говорити нічого не треба, сам усе розуміє. Думки він читає, чи що?

            Гор. А з ним все як завжди складно. «Ось значить, на що натякала Матильда ​​у Гора вдома, кажучи напівфразами та стріляючи поглядами. Ведмедик статево-активний настільки, що навіть не погребував нареченою сина. Не має значення, що син не рідний. Ну ти, Горушка, даєш...»

             Як до цього ставитися Стьопка не розуміла, вагаючись. Потрібно врахувати, що завоював славу кобеля Гор ще до її приїзду, а до цього міг любити будь-кого і скільки завгодно. Зараз, скоріш на все, Катрусі відмовили у відносинах, раз вона побігла шукати допомоги. Ось тільки, як бути, якщо свою любов до жіночої статі лісник збереже і після шлюбу? А потім їй спало на думку, що сама вона взагалі, про двох чоловіків одночасно подумувала. Тож наскільки тут доречне розуміння вірності?

-І чом голубка засмучена? - подала голос Лукерія, побачивши, що господиня глибоко закопалась у себе, не помічаючи навіть змін у будинку.

-Та так. Думаю, є про що.

-Розкажеш? Обіцялася нещодавно.

-Розкажу, мені не шкода… - і розповіла Степанія охоронниці про розмову з Явдошкою та про те, як у сільську раду сходила.

-Ого, плідно збігала, нічого не скажеш. Лісник порадував, красень! - засміялася Лукерія.

-І чого ти радієш, дозволь запитати?

-Блудливий чоловік - для Свирянки великий подарунок. Відкати гасити такому раз плюнути!

-А якщо він після весілля не вгамується, на ліво ходитиме?

-Не може такого бути! - упевнено заявила Лукерія, - вмориш в опочивальні – ім’я своє забуде!

-Ти згадай, що він не тільки лісник, а з ведмедем на додачу! І, як я розумію, саме ведмідь у статевих справах керує. Аби він мене не вморив… до смерті…

-Якщо і так! Бери обох і ніяких проблем! Лісник по бабах, а ти до другого чоловіка.

-Я навіть не сумнівалася, що ти це скажеш! - зітхнула Стьопка, - у тебе місцями все дуже просто!

-І Явдошка порадувала! Спритно Матильду заткнула! Розкаркалася – не можна обох, не можна обох! Тьху на неї!

-Годі тобі, вона не зі зла, просто помилялася.

-Не довіряй відьмі, їй того й треба!

-Я нікому не вірю! - підвищила голос Стьопка, - навіть собі... відчепись!

-Ой-ой-ой, мовчу! Ти подивися тоді, що Єгорич у опочивальні та кухоньці навернув!

«Що нам дім побудувати, намалюєм – будем жить»

             Степанія стрепенулась, на всі боки подивилася. І справді, кухня преобразилася. Зникли лави, а замість них з'явилися добротні стільці зі спинкою,  самовар щезнув у невідомому напрямку.

-О, це вже набагато краще, сучасніше! Молодці. Я пізніше знайду в інтернеті картинку з кухонним куточком, що мені подобається.

-Тільки про матеріал, не забувайте, панночко! – подав голос Єгорич.

-Я пам'ятаю, мийку та змішувачі куплю. І труби, звичайно ж. Ой, ще ж бойлер потрібен… Я на цьому погано розуміюсь…

-А якщо у судженого допомоги попросити? - запропонувала Лукерія, - того, що будиночок наш викупити хотів. Мабуть знається, якщо будівельник.

-У Грізного? Можна запитати, якщо він після дня народження деру не дасть.

-Чом йому деру давати? - здивувалася Лукерія.

-Дізнається, хто я насправді, вирішить, що божевільна. І самоусунеться.

-Сама віриш, про що кажеш? - хмикнула Лукерія, - йди краще подивися опочивальню, сказателька!

            У спальні Єгорович відзначився, як міг. Замість вузького ліжка з'явилося широченне дубове ложе, а з боків від нього - приліжкові тумбочки, у кутку - шафа з дзеркалом.

-А дзеркало де взяв?