Епілог

Прокинувшись, Михайло одразу ж почав бігати у пошуках сніданку для мене. Його широка посмішка та метушливі рухи виглядали вкрай кумедно і я мимоволі всміхнулася. Побачивши це, він випустив рушника з рук і на секунду зупинився. Потім різко кинувся до ліжка і міцно стиснув мене в обіймах.

• Ти мене поламаєш, - жартома відмахувалася.

Легенький стук в двері, Дашка несміливо просовує голову до палати.

• Доброго ранку, спляча красуне! Я принесла тобі сніданок. Лікар сказав, що вуглеводи небажано, потрібно деякий час зачекати. Однак я не втрималася. Тараааммм! Круасани з полуницею та мигдалем!

Я зобразила на обличчі захват та навіть сплеснула долонями. Чесно кажучи й не пам’ятаю їх смаку. Останні п’ять років вживала лише вівсянку та сирі овочі. Апетиту не було, чисто для підтримки організму.

• Дякую, сестричко! – відкриваю паперового пакета, - Запах неймовірний!

Вона сідає на край ліжка. Мовчки обіймає мене, а очі наповнюються сльозами.

• Не плач…я з тобою…разом ми усе подолаємо…

Всміхається скидаючи невидимі росинки з повік.

• Так. Треба жити далі.

Мені дуже хочеться запитати її про сім’ю. Чи з’явилася у неї половинка? Але соромно, тому  делікатно змовчую.

Наступні декілька днів, я разом з Михайлом відвідую медичні заклади, де використовують «Еміль 2009». По дорозі він розповідає мені, як із своїм колишнім підлеглим Денисом Смірновим та купкою небайдужих активістів, планував захват Центру. Треба зізнатися, щоб зняти з них усі обвинувачення, моїм юристам довелося добряче попітніти. Заголовки газет та відомих журналів ще довго майоріли вигаданими подробицями подій того дня.

• Ти ж планувала браслет, щоб полегшити страждання тим, хто дійсно цього потребує. А ці спекулянти!!! – чоловік грізно стиснув кулака. – Олігархи та представники шоу-бізнесу купують його для забаганок. Хіба може простий смертний дозволити собі таку розкіш??? Знаєш скільки нулів у ціннику?

Свята простота! Він і справді щиро вірить, що я не в курсі. Насправді ж, мені було байдуже. Не хочу його розчаровувати, тому трохи відхиляюсь від теми:

• Ми це виправимо. Ходімо. У мене мало часу.
• Якщо не вийде, то ми цей…хакнемо програму і повимикаємо доступ багатіям .

Я з жахом прогнозую можливі наслідки та збитки. Та в голос спокійно додаю:

• Не завдавай шкоди моїй репутації. Я розберусь. Вір мені.

Знаю, для нього це залізобетонний аргумент. І я виправлю. Не сумніваюсь. Всміхаючись беру його за руку. Потап здається.

• Просто хочу щоб ти знала, що я завжди з тобою.
• Я знаю. Дякую.
• Я тут цей…- нерішуче переминається з ноги на ногу,- купив нового будинка для нас у передмісті. Подумав ти не захочеш більше повертатися в колишній…

Михайло несміливо поглянув в очі, ніби чекаючи на моє схвалення.

• У цьому не було потреби. Ми повернемося до старого.

Гримаса переляку на мить перекосила обличчя чоловіка.

• Так я ж продав його…
• Я знаю.
• ???
• Емма викупила у тебе будинок на моє прохання.

Шок від здивування змінюється легкою розгубленістю.

• Ну, ходімо…Чого завмер? У нас ще купа справ і дуже мало часу…

Часу щоб змінити все - себе, Центр, програму…суспільство…людство…Заради всіх дітей, мам, татусів, бабусь, дідусів, сестер та братів…