Глава 8. Непорозуміння

Вислухавши компліменти на свою честь, і змірившись з тим, що вони адресовані саме їй, Орса повільно наблизилася до кордону зеленої і випаленої трави, де саме і сидів Баал. Зробив останній, най не впевненіший і найповільніший крок, щоб стати поблизу чоловіка, дівчина з граціозними і м'якими рухами, почала сідати біля нього.

Але, манери й поведінка, з сумішшю невпевненості та сором'язливості, різко обірвалися так і не встигнувши продемонструвати всю свою красу. Вже й так довго чекаючи, гравець схопив новоспечену союзницю за руку і силоміць притиснув до землі.

- Досить м'ятися, як на побаченні, - чоловік відтягнув руку від рани і відразу грубо почав розривати рукав сорочки, звільняючи поранення для огляду.

Від подібної поведінки, дівчина тонко пискнула, неначе мишка, викликаючи у Баала неконтрольований смішок та посмішку. Від такого звуку він навіть відволікся від огляду рани, і глянув на залите фарбою дівоче обличчя. Він ніколи б і не подумав, що така бліда шкіра може набути такого червоного відтінку, що в свою чергу викликало ще один смішок і посмішку.

- Глибокий поріз, он і кісточку видно, - практично пальцем колупав рану Баал, начисто забувши про те, що не всі в цьому світі проходили тисячі тортур і смертей, і що на відміну від нього, дівчина могла відчувати сильний біль.

З усе ще червоним обличчям, Орса боролася з приступом болю, до скреготу стискаючи зуби, але не дозволила собі черговий недоречний писк чи вигук.

- Мала, у тебе в кишені аптечки нема? Чи може алкоголю з голкою та ниткою? - кинув розглядати рану, і схрестив руки на грудях, чоловік.

- Ні, - не відразу, видавила з себе відповідь дівчина, тільки почавши відчувати полегшення від відступаючого болю.

- Я так і думав, - кивнув хлопець. – Але це дивно, рана хоч і глибока, крововтрата від неї не велика, точна не така, що дозволила б тобі мати такий болісний вигляд. Можливо отрута, чи є щось, серйозніше цієї рани. Роздягайся.

Недбало і спокійно кинув Баал, наче попросив передати десерт до ранкового чаю. З абсолютною відчуженістю, він продовжував дивитися на Орсу, чекаючи, коли вона почне оголюватися.

Двоє завмерли і безглуздо дивилися, один на одного, не моргаючи. Маленькі тонкі ріжки почали світитися трохи яскравіше звичайного, а крила злегка тремтіти, подібне не вислизнуло від погляду гравця і він з цікавістю та задоволенням, розглядав їх. На його обличчі почала грати легка і м'яка посмішка, він із щирими помислами насолоджувався чарівною красою Орси.

Дівчина, забула, як дихати. Такий пильний погляд і озвучена вимога, вже вганяли її в ступор. А м'яка і ніжна посмішка, під бляклим світлом місяця, і тиском її фантазії, здавалася жахливим оскалом хижака, що чекає на свою жертву на заклання.

Ріжки почали світитися ще яскравіше, а крила вже зрадливо видавали її нервове збудження. Характерна риса їхнього роду, при збудженні, хвилюванні та надлишку емоцій, їх унікальні особливості реагували і видавали їх, немов песик, побачивши господаря, активно виляв хвостиком, або напружувався в моменти небезпеки. Благо, їхня унікальність була видна лише при світлі зірок.

- Шановний і могутній воїн, - різко схопилася з місця, і стиснувши кулачки, почала тараторити дівчина, чим здивувала Баала. - Зі мною все в порядку. Мені потрібен був хвилинний відпочинок, і короткий перепочинок. Моє тіло сильне і сповнене енергії, не варто турбуватися. Мені треба поспішати, я маю врятувати брата. Не смію більше вас турбувати.

Усю швидку тираду Орса іскрила ріжками і тремтіла крилами, випроставши спину, немов солдат на шикуванні, і карбувала слова, як рядовий перед офіцером. Навіть не дочекавшись можливої ​​відповіді, вона різко розвернулася спиною і вже робила швидкий крок до втечі, як раптом, слабкість тіла і втома остаточно виснажили її - вона каменем звалилася в чорну золу, мертвої трави.

Баал, що байдуже слухав полум'яну промову співрозмовниці, встиг лише підперти підборіддя рукою, байдуже спостерігаючи за тим, як її тіло падає обличчям униз на м'який настил попелу. Під час її падіння, гравець лише прикрив очі від хмари пилу, зі словами:

- Дивна дівчинка… - підвівся з місця чоловік, і підійшов до несвідомої Орси. - Коли я так старанно нарізав кола в лісі, мені не раз чувся шум води, може ще раз випробувати свою вдачу. Астра, короткий курс молодого алхіміка можеш мені влаштувати?

"Не зовсім зрозуміла тебе, Баал", - хотіла уточнень від гравця, система.

- Кажу, можеш мені розповісти і показати рослини чи ягоди, та що чи, що допоможе мені поставити її на ноги?

"Це буде коштувати тобі декілька балів характеристик", - жадібно і коротко, відповів дівочий голос.

- Та це грабіж! Нехай тоді помирає! - Не встигла його рука обійняти Орсу за талію, як Баал випростався і зібрався йти. – Я обличчя в крові вимазав заради цих балів, а тепер їх так просто віддати?! Ні, звільніть!

"Перша печать сковування характеристик і навичок", - пошепки, без ентузіазму, нагадала Астра.

- Будь-яке життя священне! - криво посміхнувся Баал, стиснувши зуби, і закинув тіло дівчини на плече. – Особливо, такої красуні. Продано, жадібна моя система.

***

Освіжаючий запах і шум води, перше, що розпізнала після пробудження Орса. У тілі ще відчувалася слабкість і біль від ран, але стан був набагато кращий, ніж вона запам'ятала. Єдине, її груди щось щільно стискало, але через закриті від втоми очі, вона ще не могла дізнатися що.