1. Очищення вогнем / Перше бажання

Паша довго розглядав флаєр сидячи в себе на кухні і усміхався.

«Зараз 2025-ий рік, а люди досі вірять у всяку чортовщину», - думав він. Але продовжував вивчати папірець. На ньому була фотографія дівчини та хлопця у віночках, що застигли в стрибку через вогонь. Вони трималися за руки і були дуже щасливими. Під фото стояв напис

«Купала - свято очищення вогнем.

Дрес-код вишиванка».

А збоку був вірш:

«Найкоротша ніч у році

Свято магії й вогню.

Заіскряться твої очі -

Як побачиш дівку у вінку.

І папороті цвіт вогненний

Бажання виповнить твої.

А хочеш знати, де цвіте він?

Приходь на свято до води!».

Паша ще раз усміхнувся. З іншого звороту була карта і пояснення, як доїхати. А ще пропонувався трансфер усіх бажаючих. Паша дістав телефон і набрав номер.

«Принаймні поплаваю і розслаблюся», - подумав він.

І вже вранці він з рюкзаком сидів у автобусі наповненим веселими парубками та дівчатами. Були там і старші люди, але в основному молодь 20-25 років. Хлопці грали на гітарах і весь автобус співав. Паша спочатку соромився, але зрештою почав і собі підспівувати.

Це було дійсно весело. Паша забув про свої останні невдачі і вже через 20хв. поїздки віддався святковому настрою.

Зігравши кілька пісень хлопці сіли перепочити. Натомість піднявся чоловік похилого віку і почав говорити.

- А чи знаєте ви легенди про Купала? Що це за ніч?

- Найкоротша ніч у році, - вигукнув Паша, - Свято магії й вогню.

Всі розсміялися. Чоловік теж усміхнувся.

- Гаразд, вірш усі прочитали. Його склала моя донька в третьому класі. Але я хочу розказати вам історію, не вигадку, про цвіт папороті.

Хтось вигукнув:

- Папороть не цвіте, вона розмножується спора...

Чоловік підняв палець і притулив до рота, просячи тиші.

- Давним-давно, коли ще міста були дрібними селищами, а сонцю поклонялися як богу, жив собі юнак. Його звали Соколем. Він був красенем – карі очі, чорні брови, гаряче молоде серце. Та дівчата не звертали увагу на нього, бо був він сиротою без крову і дому і не було йому куди привести наречену. А він найбільше за все так хотів знайти дружину – красуню і мати з нею діточок.

Сокіл пішов до відьми, щоб та начаклувала йому дім та сім’ю. Та відьма оглянула його з ніг до голови і спитала:

«Чи маєш ти дівчину, яка тебе кохає, і яку б ти в дім до себе забрав?»

«Ні, - відповів Сокіл, - ні дому не маю, ні дівчини.»

«Чи маєш ти справу, якою б на дім міг заробити?»

«Ні, - знову відповів Сокіл, - маю лише сопілку та добре серце. Та ніхто мене за них не хоче кохати».

Відьма тяжко зітхнула і сказала йому:

«Твої бажання може виконати хіба цвіт папороті, бо не можна з нічого зробити щось без нечистої сили».

«А як мені її знайти?», - спитав Сокіл.

«На Купала, вдягни свою найкращу сорочку і йди до загальної ватри. Мавка, дівчина з зеленими очима, поманить тебе в ліс і скаже своє ім’я. Іди за нею і віддай їй свою сорочку в обмін на виконання бажань».

Сокіл так і зробив. Убрав свою найкращу вишиванку, пішов до ватри і цілий вечір шукав очима дівчину з зеленими очима серед дівчат. І лише опівночі він побачив її біля дерев. Мавка була в самій лише сорочці і манила його долонею. Тож він пішов до неї. Вона завела його в гущавину лісу і спитала:

«Ти хочеш, щоб усі твої бажання здійснилися?»

«Так», - твердо відповів Сокіл, і вже хотів знімати сорочку, та дівчина його зупинила.

«Папороть дається лише на 50 років. Але я можу забрати тоді, коли захочеш віддати - сказала вона, - вдягнеш її і я прийду».

 «Та я ніколи не захочу її віддати».

«Тоді папороть буде з тобою 50 років»

Дівчина взяла гілочку папороті і приколола йому на сорочці в районі серця.

«Але зазвичай повертають раніше, - сказала вона після цього, і ще додала: І пам’ятай – усі бажання збуваються, але не можна одним бажанням відмінити інше. Це правило.»

Сокіл був неймовірно щасливий. Він одразу загадав собі великий дім. В той же ж день у одного багатого пана помер єдиний син і він одразу ж взяв Сокола собі у спадкоємці.

І все, що бажав Сокіл з того дня почало збуватися. Він взяв у дружини чарівну дівчину, яка його кохала і яку кохав він. У них народилися діти, а багатство росло з кожним днем.

Та одного дня його дружина впала з кручі перучи одяг і померла. Сокіл був сам не свій від горя. Він загадав бажання, щоб вона ожила. Та ожила вона не собою, а лихим упирем і люди з селища мусили її убити та спалити.