Глава 16

Pov  Луна 

Одразу після завершення підготовки до дня народження Кая, я нарешті, вперше, приїхала в свою орендовану квартиру. Відчинивши двері я побачила ідеальну кухню-студію, на право двері у вбиральню, а на ліво простора спальня. Квартира знаходиться на 11 поверсі, панорамні вікна відкривають вигляд на парк. А ще, видно частинку міста. Тут дуже затишно. Але як би мені не хотілось відпочити, потрібно розібрати речі та продукти. А ще потрібно попрасувати свою сукню, молочного кольору, коротка з довгим об'ємним рукавом, красивий виріз на грудях, пояс на талії. Спідниця у сукні йде сонцем. Легкість матеріалу, приємне прилягання шовку до шкіри... До сукні я купила дуже гарні, такого ж кольору туфлі на досить високому каблуку.  

На годиннику 20:54, майже дев’ята година вечора, а я тільки все закінчила. Завтра стільки справ. Спочатку йду в університет, потім одразу на манікюр (якби я оновила сьогодні, Кай точно здогадався, що щось не так), зачіска, манікюр, і аж тоді вечірка. Точно, і ще подарунок для Кая потрібно забрати. 

Перед сном вирішила випити чаю, трохи відпочити. Коли я вже з чашкою фруктового чаю, в пледі на кріслі-гойдалці розглядала пейзажі за вікном, погляд впав на закохану парочку, які сиділи в парку на лавочці. Вони обіймались і говорили про щось своє. На мить уявила на їхньому місці мене з Каєм. Можливо я занадто холодна до нього? Хоча ні. Все нормально, моментальний сумнів, таке буває.  

Допивши чай одразу пішла спати, щоб ніякі дурні та безглузді думки не лізли в голову. 

Прокинувшись зранку раніше будильника, я пішла в душ. Швидко висушила голову, зробила легкий макіяж, оділа світлі джинси і свій улюблений, блакитний, великий джемпер. На голові заплела неакуратну гульку. Взяла сумку і пальто, як-не-як листопад на вулиці, взула теплі білі чобітки. 

В університеті все було спокійно до великої перерви. Ми з дівчатами, як завжди пішли в їдальню, замовили поїсти і чекали поки наше замовлення буде готове. Коли я вже встала, щоб піти забрати підноси, в їдальню швидким кроком зайшов той, кого я взагалі не очікувала тут бачити. Хіба він не випустився минулого року?  

Pov Кай 

І так, почався найгірший день, що повторюється рік за роком. Мій день народження. Вставати з ліжка було дуже ліньки, голова гуділа, бо до ночі сидів за книжками. І з чого це раптом в мене з’явилась жага до навчання? Не знаю. Повільно збирався в універ. Як завжди вдягнув джинси, чорна толстовка, , осіннє пальто, також чорне і взуття того ж кольору. Якось траурно, але всеодно. Оскільки в мене третя пара, а приїхав я ще на початку великої перерви, вирішив зайти в їдальню, щось перекусити. Може і Луна там буде... Цікаво чи вона знає, який сьогодні день... 

Коли зайшов в їдальню, побачив як “моя дівчина” стоїть в ступорі і дивиться на когось переді мною. Якийсь хлопець, з заду виглядає старший, можливо старшокурсник, а може випускник, але чого Луна так на нього дивиться. Я гордо обійшов його і обнявши дівчину, поцілував її у скроню, та прошепотав на вушко: 

-Привіт, пупсику.- вона якось дивно на мене глянула.-Не забула кого ми граємо? 

-Привітик, звісно ні.- вона подарувала мені свою найчарівнішу посмішку і притиснулась ще ближче. 

-До речі, скоро зйомка, але я буду лише спостерігати. 

-Ммм, ясно. - відповіла Луна. 

-Не завадив? - запитав невідомий мені мужик. 

-Завадив. - гаркнув я. 

-Та ні. - одночасно сказав з пупсом і переглянулись. 

-Знайомся, Каю, це Влад, мій...колишній. 

Чомусь, в одну мить, захотілося когось придушити. Колишній? От чого вона так на нього дивилась... Можливо я лишній і в неї якісь почуття до нього? 

-Якими вітрами тебе сюди занесло? - сказала Луна з награною милістю.  

-Та так, зайшов до викладачів, та й тебе побачити. - сказав той придурок. Він? Хотів побачити мою дівчину? Ну добре, не справжню дівчину, але все ж.  

-Якщо ти переживаєш за неї, то не варто. Вона під наглядом. - що я мелю? 

-Не думаю, що з таким хлопцем, вона відчуває себе в безпеці. - уїдливо мовив той. У-ух рівень злості збільшується. 

-Це не твоя справа. - крізь зуби шипів я.  

-Ну, ну. Луно заспокій свого молокососа, а то ще їсти перестане. 

Більше мене нічого не стримувало. Я ніжно забрав руку від Луни, закотив рука і підморгнувши красуні, заніс перший удар йому прямо в ніс. Відповідь прийшла швидко, а вже через мить ми лежали на підлозі і немов два хижака боролися за здобич. 

Pov Луна 

Я навіть не встигла пискнути, як два ідіота гамселились на підлозі. Хтось пробував їх відпихати один від одного. Та де там? Хтось знімав, хтось “охав”, “ахав”, хтось пробував роз’єднати. , і лише я стояла зі складеними навхрест руками. 

-Так, самці недороблені, - дві пари очей глянули на мене - або ви негайно перестаєте, або я обох закрию десь і буду мучити. І повірте мені, те що ви б’єтесь, на мене враження не справило. 

Хлопці встали і зміряли один одного злими поглядами. Я махнула на вихід і вийшла перша, а за мною ці двоє... навіть не знаю як їх назвати. Я сіла на лавку і дивилася на хлопців. Одному 20, іншому 23, а таке враження, що по 13. 

-Що це тільки що було? Цирк поїхав, а два клоуни не встигли? Ви ж опозорились на цілий університет! - грізно мовила я. 

-Так він ж перший... - почав Влад. 

-Так ти ж старший. Хоча ні, ви обидва ще діти. Владе, навіщо ти взагалі прийшов? Мене позлити? В тебе це вийшло на всі 100. 

-Я хотів... точніше хочу...Луно, давай все повернемо? - ступив крок на зустріч, але зупинила його рукою. 

-Чекай, ти пропонуєш, забути те, що ти спершу не звертав уваги, потім ревнував без причин і зрадив? Ти думаєш, що після тижня депресії, вічних докорів сумління, що зі мною щось не так та спроба... я готова тебе просто так пробачити? 

-Всі роблять помилки. Маленька, невже ти не сумувала за мною? 

-Ні, ти мені противний і я хочу, щоб ти зник з мого життя, назавжди! Можливо, я тебе пробачу, але на те, що ми знову будемо разом не розраховуй, тому, що я навіть бачити тебе не можу.  У мене є Кай, у нас прекрасні стосунки і... ти заважаєш.