Паркоріон

розділ 4.2

4.2.

 

Вони сиділи в непримітному старенькому  авто і спостерігали за площею.

     – Он він іде, – мовив Дастан, вказуючи на хлопця, який ішов в їх бік. – Студенти-любителі, але на барабанах своїх таке витворяють, що просто жестяк.

      Ліна  поставила йому завдання знайти гурт, який може виступати на вулицях з ударними інструментами. Сказала, що проведуть маленьке тренування перед, мітингом, який хотів влаштувати Дастан.

     Він не розумів, яким чином це пов’язано, але зробив те, що вона вимагала.  Як завжди.

     Ліна сиділа на пасажирському сидінні, жувала гумку і клацала щось у своєму телефоні. Навіть не глянула на хлопця, що підходив, наче їй було байдуже і це взагалі  не вона прохала його знайти.

     – Тобі не цікаво ? – запитав Дастан.

     – Цікаво, – відповіла вона, але погляду від смартфону не відірвала.

    Хлопець, тим часом, підійшов до автомобілю. Дастан приспустив скло зі свого боку.

     – Доброго дня, – хлопець схилився і заглянув  в салон.

    – Доброго. Все готово?

    – Так, – посміхнувся хлопець. – Завжди готові.

    – Добре. Давай картку.

    Хлопець простягнув у вікно банківську карточку.

    Дастан перерахував з мобільного додатку гроші на його рахунок. Показав хлопцеві повідомлення про успішний переказ коштів.

   – Як домовлялись, на кожного учасника по три тисячі до вистави, і по три буде після.  Починайте.

    Хлопець забрав свою картку і козирнув нею, наче віддав військове вітання.

    – З жандармерією точно проблем не буде? – запитав він.

    – Не буде, – відповів Дастан і скосив погляд на Ліну.

    Та не звертала на них ніякої уваги. Відірвалася від смартфону, тільки коли хлопець зник з полю зору.

    – Ну й що ти хочеш мені показати цими «барабанщиками»? – запитав Дастан.

    – Спостерігай, – відповіла вона.– Все сам побачиш через півгодини. Генеральна репетиція до твоїх амбітних планів. Ти все ще хочеш захопити владу силами своєї партії?

     – Не бачу взаємозв’язку між моєю партією і гуртом вуличних музикантів, – мовив Дастан.

     Ліна тільки підняла кутики рота в свої зухвалій посмішці, але навіть не повернула голови, щоб глянути на нього. Дивилася прямо, спостерігала за тим, що відбувається на площі.

     Тим часом на центр площі висувався хлопець, що підходив до їхньої машини. Від перевдягнувся і тепер був у чорних шкіряних штанах та куртці впритул тіла. Без шапки його чорне волосся звисало нижче плечей. На руках вище ліктів були пов’язані червоні пов’язки з китицями, які бовтались в такт ходи, а до поясу в нього зараз був приторочений величезний маршовий барабан. В руках він тримав литаврові палиці. 

     Хлопець зупинився серед площі. Підняв праву руку з палицею, повернувся навколо себе, застиг…і вдарив в барабан. Раз, другий, третій – набираючи ритм. Бум, бум, бум-бум. Бум, бум, бум-бум….Відлуння покотилось між стін будинків і споруд. Хлопець притупцьовував в такт звучання барабану, а червоні китиці колихалися в такт руху рук.

     Декілька перехожих з зацікавленістю зупинились навпроти хлопця.

     Тим часом на площу вийшло ще два хлопці в такому ж вбрані з барабанами ледь меншими. Зупинились позаду свого лідера і вдарили в унісон з ним. БУМ, БУМ, БУМ-БУМ…БУМ, БУМ, БУМ-БУМ – тепер набагато гучніше. Ударні ввійшли в резонанс, червоні китиці колихалися в один рух…До хлопців приєдналися три дівчини з джембе. Вони повели свою партію, але співзвучну з партією барабанів. Ритм набирав обертів. Дівчата були в шкіряних жилетах з голими руками, також перетягнутими червоними пов’язками, крім цього, в них були червоні пов’язки на лобі...Поступово вийшли ще учасники. Кожен зі своїм інструментом. Всього їх було шістнадцять чоловік, хлопців та дівчат. Шістнадцять інструментів, які били в свій ритм, але в резонанс першого барабану.

     Ритм наростав шалений.

     Перехожі почали зупинятись і притупцьовувати під звук ударних. Звісно, знімаючи виступ ударників на свої телефони.

     Вихор рук, бум-бум…

     Топіт ніг, бум-бум…

     Вихор китиць, бум-бум-бум…

     Натовп ставав все більшим.  Все сильніше наростав ритм ударних. Хтось почав підтримувати звук барабанів своїми окриками.

     Дастан помітив, що сам почав відстукувати ритм рукою в себе на коліні.

     Тільки Ліна не ворушилася. Ледь нахилилися вперед до лобового скла і спостерігала за дійством. На обличчі застигла звичайна зухвала посмішка.

      Все йшло, як вона й задумала. Та й як би інакше?  Вона сама вибирала який задавати ритм, скільки та в який час. Дастан тільки передав запис на флешці  хлопцю-студенту.

      Натовп сходив з розуму. Хтось вже перестав притупцьовувати і почав підскакувати на місці.

     До площі під’їхало декілька патрульних машин жандармерії . Патрульні повиходили з машин і стояли біля натовпу, при цьому й самі почали колихатися в ритм барабанів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше