Пастка для ворога

23

Навіть не знала, що так можна? Щоб переконатися у цьому, взяла зі столу, м’яч інформації, який традиційно для мене мав вигляд книги. Зосередилася та поставила питання про це закляття і книга сама відкрилася на потрібній сторінці. Таке справді існувало і, якщо вірити написаному, я опинюся поруч з особою яку хочу побачити. Що ж, це напевно зручно, треба сподіватися, що у мене все вийде.

Мій намір перебив комп’ютерний голос, який повідомив про прихід Джораха. Чомусь така звістка розлютила мене. Не знала, що йому потрібно, але своїх таємниць він точно не розповість. Щоб він нічого не помітив швидко закрила книгу й підвелася на ноги. Чоловік зайшов до кімнати та впевнено попрямував до мене:

- Серденько, не сердься, я справді не можу тобі все розповісти, просто виконую наказ.

Гарне виправдання. Вміло переклав відповідальність на іншого. Він наблизився до мене та хотів обійняти, але я різко зробила крок назад:

- Поки не будеш мені довіряти, ми не зможемо бути разом.

Такі мої слова засмутили його. Він важко зітхнув та опустив руки:

- Я не можу порушити наказ, Кірос про все дізнається.

- То й що. Чим це тобі загрожує? – байдуже запитала я. – Чому ти його так боїшся?

Справді не розуміла такого ставлення до Кіроса. Знаю - начальник, але ж не монстр надіюся, бо страх який відчували до нього мої напарники, наштовхував на різні здогадки. Трохи помовчавши, чоловік нарешті наважився на відповідь:

- Не питай те, на що я не можу відповісти. Ми ж хотіли провести цей день разом, не будемо дозволяти Кіросу псувати наші плани.

Після недовгих вмовлянь, все ж погодилася піти з ним на тренування. У залі вже вправлялися у майстерності бою Лукас з Касандрою. Мимоволі замилувалася ними, якби ж і я так вміла. Їхні рухи чіткі та влучні, відчувалося, що займаються цим не перший день, справжні професіонали своєї справи. Почувалася тут зайвою, адже нічого такого не вмію. Помітивши нас, вони зупинилися і Касандра заправила волосся за вухо:

- Ти вже трохи охолола? Це не наше бажання тримати в таємниці щось від тебе, просто зараз не можемо розповісти.

- Я зрозуміла. Давайте краще тренуватися.

Якось це сухо прозвучало з моїх вуст, проте цим не переймалася. Вони пояснювали мені основні бойові прийоми які не дуже вдавалося повторювати. Мабуть, не стати мені великим воїном. Після кількагодинного тренування, стомлена і морально розчавлена, почувалася найбільшою невдахою у всесвіті та повернулася до своєї кімнати. Швидко прийняла душ, переодягнулася у зручну сукню синього кольору без рукавів та довжиною до колін. Вирішила, що на сьогодні досить вдавати з себе охоронця, хотілося почуватися дівчиною. Волосся звільнила з тугої гульки, з якою проходила весь день і одразу полегшало. Воно вільно спадало мені на талію, трохи лоскотячи руки.

У такому жіночному вигляді попрямувала на кухню і натиском кнопки отримала свою вечерю. У столовій ще нікого не було. Хотілося якнайшвидше повечеряти, оскільки мене чекала ще одна важлива справа.  Коли вже допивала свій напій до вечері приєдналися Лукас з Касандрою. Я підвелася, побажала їм гарно провести час та поспішила до своєї кімнати. Наважилася на ту авантюру із закляттям, хоч і не була впевнена, що воно подіє.  Залишила останні настанови Барсіку:

- Якщо прийде Джорах не відчиняй. Скажи, що я стомилася та сплю.

Трансформ жалісливими очима поглянув на мене:

- Може я піду з тобою. Знову перетворюся блохою, навіть ніхто не помітить.

У своєму рішенні була впевнена, адже Кірос не становить небезпеку. Трансформ потрібний тут щоб спекатися Джораха, якщо той надумає прийти, а то традиція в нього така, з`являтися ввечері з бокалом акентуса. Попестила тварину за вухом, щоб не сердився і відкрила книгу на потрібній сторінці. Перевела подих та поки не передумала, швидко прочитала закляття, оскільки почали дошкуляти сумніви чи варто отак з`являтися перед Кіросом без попередження. Можливо було б краще почекати коли сам прийде. Але для Юфем важлива кожна хвилина, вона ж перебуває там у жахливих умовах. Надіюся чоловік не дуже розсердиться на мій візит.

Яскраве світло засліпило очі. Відчула як краплі теплої води торкаються мого тіла. Коли змогла знову бачити, то несподівано зрозуміла, що знаходжуся у душі, який відділяло від ванної кімнати прозоре скло. Поруч зі мною з розгубленим виразом обличчя стояв Кірос, весь мокрий та … оголений. Як тільки це усвідомила швидко розвернулася до нього спиною. Стало соромно за таке втручання, не знала, що закляття подіє саме так, взагалі не впевнена була чи воно спрацює.Опустила голову та розгублено пробелькотіла:

- Вибач, будь ласка, я не очікувала, що все так вийде.

За спиною почула зацікавлений голос, схоже хлопець на диво не розсердився:

- Крихітко, як ти тут опинилася?

Відчуваючи на собі краплі теплої води, які ще продовжували литися зі стелі та через які мій одяг ставав частково мокрим, довелося зізнатися:

- Мені потрібно з тобою поговорити, а засобів зв`язку не маю. Мій трансформ порадив прочитати закляття перенесення з книги, от я і ним скористалася. Не знала, що воно подіє так буквально. Ти можеш вимкнути воду?

- Звичайно, – почула як перестала текти вода, хоча трохи пізно, моя сукня дещо намокла та й волосся вологе. Дуже не вчасно прочитала те закляття, а перед Кіросом незручно. – Ти просто прочитала рядки з книги і з`явилася тут?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше