Пастка для ворога

26

У відповідь я кивнув, всім своїм виглядом запрошуючи сісти. Хлопець широким кроком наблизився до столу та кинувши роздумливий погляд на Адріану, нарешті зайняв вільне місце. Цей погляд мені не сподобався, а після того, як почув його розпусні думки, то велів би заховати її якомога далі, щоб ніхто не смів так на неї дивитися. Проте поки зробити цього не міг. Усвідомив, що у мені прокинулися ревнощі які треба подолати. Оскільки, на мене дивилися троє пар зацікавлених очей, потрібно розпочинати нараду. Адріана зупинила погляд на вікні, ніби все що відбувається її не стосувалося. Навіть дивитися на мене не хоче, надіюся це не надовго. Одразу звернувся до Джораха:

- Перевірили твій зв`язкофон, тобі ніхто не телефонував, то ж чому ти насправді перенісся до підземного храму?

Хлопець трохи злякався, його думки плуталися та врешті він спромігся надати пояснення:

- Як так? Ви телефонували, голограми не було, лише голос. Думав, що виконую Ваш наказ.

Він справді впевнений у тому, що говорить. Я висунув своє припущення:

- Схоже хтось постарався, щоб заманити Вас туди. Але якщо вони знали про наш прихід, то чому не влаштували пастку? Щось тут не те.

Ніхто не промовив й слова, але навіть з їхньої мовчанки бачив, що всі погодилися зі мною. У Касандри промайнула цікава думка, яку вона одразу прогнала: «Можливо Джорах справді бажає смерті Адріани». Але у це вірилося ще менше ніж те, що хтось ретельно приховав свої сліди.  Я продовжив:

- Я подумав і прийняв важливе рішення. Вважаю ми можемо пристати на пропозицію Адріани й трохи покращити умови перебування нарпа у нас.

 Не помилився і крихітка одразу перевела на мене свій погляд. Вона не могла повірити моїм словам та  перебувала в здогадках чому я передумав. Врешті вирішила, що, мабуть, вигадана мною справа дуже важлива і так я хочу здобути її прихильність. Бажав зробити так, щоб вона на мене не сердилася, от тільки справи не було. Сьогодні вранці, коли я милувався її сонним виглядом то подумав, що можу виконати прохання крихітки, щоб зробити цього ангелочка щасливим. Вона дивно на мене впливає, поруч з нею моє крижане серце тануло, заради її посмішки готовий виконати будь – яке бажання. Зловивши на собі здивовані погляди пояснив:

- Можливо нарп довіриться нам і розповість важливу інформацію. Їстиме як і ми - два рази на день. Лапи звільнимо, все одно знаходиться в ізоляторі. Кімната не пропускає магію, тож втекти з неї не вийде і ліжко дозволяю поставити. Крихітко, я нічого не забув?

Адріана, зрадівши цій новині, все одно намагалася виторгувати ще більше ніж я дозволив:

- Помитися. Юфем не завадило б помитися й одягнути чистий одяг.

- У душову відвести не можемо, надто ризиковано. Вона наша бранка і досі небезпечна не забувай про це. Хіба що можеш принести їй води.

Чув, що ця ідея не подобалася решті. Першим не витримав Лукас:

- Навіщо всі ці пом’якшення, невже не достатньо того, що ця тварина жива?

Був з ним згідний, але не міг зізнатися, що це все заради крихітки, тож знову продовжував малоймовірну версію з важливістю нарпа:

- Це ж не звичайний нарп, вона кохана Фулвіана, такий козир треба берегти. Оскільки це ідея Адріани, то ж на тебе покладаю це завдання, сама покращиш їй умови, на свій розсуд. Але не забувай про свою безпеку, від цієї тварини можна всякого чекати й на одинці з нею не залишайся.

- І чистий одяг. Їй необхідно переодягнутися.

Дівчина продовжувала піклуватися про нарпа. Мені незрозуміла така турбота та відкрито заперечувати не став:

- Крихітко, у нас немає одягу її розміру.

Це я ще змовчав про чотири лапи, руки та горб.

- А хіба не можна пошити?

- І як ти це собі уявляєш? Мої власні кравчині беруть мірку з тварини, створюють фасон та шиють для неї одяг? Це вже ні, не проси забагато.

Уловив її незадоволений погляд. Дівчина хотіла бути незалежною, її дратувала залежність від когось. Чомусь вирішила попросити грошей у Джораха, цікаво для чого їй вони знадобилися? Не хотів, щоб вона зверталася до нього по допомогу. Засмучувало, що не сказала мені про свої бажання. Для неї я б придбав все найкраще. Щоб мої вчинки не були ще більш підозрілими, пішов на хитрість:

- До речі, в кінці тижня усі Ви отримаєте зарплату, але я думаю, що Адріані надішлю картку сьогодні ж з виплаченими коштами та невеличким авансом. Все ж таки ти на оплачувальній роботі й ці гроші заробила.

Вона зрозуміла, що я почув її думки, однак відмовлятися не стала і тільки тихо подякувала. Більше ніхто не наважився озвучити своє невдоволення. Я підвівся і всі крім крихітки, зробили теж саме. Спіймавши на собі мій невдоволений погляд, вона здивувалася:

- Що? Я теж маю підвестися? Не знаю Ваших звичаїв.

Хоч вона і сама того не хотіла, підривала мій авторитет, проте я на неї не злився.

- Касандра розповіси усі наші звичаї, а особливо велику увагу приділи тим, що стосуються поведінки з імператором.

Насправді не хотілося, щоб вона поводилася зі мною як інші, але виділяти її не міг. Зробивши гнівний вираз обличчя, що завжди був мені притаманний, зник у порталі. Останнє, що я помітив це те, як крихітка продовжувала сидіти. Оце вже вперте дівчисько!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше