39

Переконати їх буде складніше ніж я думала. Помітила як Барсік перетворився на яскравого метелика.  Не маючи наміру здаватися, продовжила:

- Але я кажу правду, Кірос підтвердить. Пропустіть мене через купол, за мною ведеться переслідування, можливо з`являться інші нарпи.

Жінка підійшла ближче та уважно подивилася на мене:

- Якщо ти кажеш правду, то чому не зв’яжешся зі своїми через зв`язкофон?

- Мені його не видали.

На моє зізнання чоловіки розсміялися:

- От тут ти й помилилася. Їх видають одразу як потрапляєш на службу, тож це зайвий раз доводить, що ти брешеш. Стій нерухомо і щоб без дурниць.

Чоловік підійшов до купола та змахнув рукою. В одному місці прозора плівка набула блакитного відтінку і саме туди зайшов охоронець й опинився біля мене. Від його грізного погляду стало лячно. Він одягнув на мої руки наручники, напевно антимагічні, і повів по той бік куполу. Я наважилася поцікавитися:

- Що буде зі мною?

Чоловік невдоволено пирскнув:

- От бачиш, а кажеш що ти охоронець. Була б ним знала, що перебуватимеш у в’язниці, а далі – як вирішить суд.

Принаймні до нарпів більше не потраплю. В`язниця здавалася не найгіршим варіантом, що могло трапитися зі мною. Вирішила спробувати ще раз переконати їх:

- Я новенька, не знаю всіх нюансів. Але уявіть на хвилинку, якщо я кажу правду, то що тоді зробить з Вами Кірос? Невже не боїтеся його гніву?

Охоронці перезирнулися. Двоє чоловіків, незважаючи на мене, підійшли до нарпів та оглядали їх. Жінка задумалася над моїми словами:

- В академії тебе мали б навчити всіх нюансів. Повідомимо головного, а він хай вирішує чи турбувати імператора.

Залишалося надіятися, що їхній головний буде розумніший і таки скаже Кіросу про мене. Шкода, що через ці наручники знову скористатися закляттям не вийде. Зате побачила яскравого метелика який сів на мою руку, добре хоч Барсік зі мною, може у в’язниці чимось допоможе.

Кірос

Після того, що сталося вчора, ніяк не міг заспокоїтися. Нам не лише не вдалося звільнити Адріану, але й дізналися, що нарпи стали сильніші й тепер становлять для нас загрозу. Якщо віддам їм кристал, то своїми руками наражу свою країну на небезпеку. З ним ті тварини стануть майже непереможними. Але не обміняти його не міг. Боявся, що більше ніколи не побачу свою крихітку, не загляну у її волошкові очі, не зігрію у своїх обіймах, не почую її дзвінкий сміх. Вона займає у моєму серці особливе місце, хоч я ще сам не визначив яке.

У мене залишалася надія завадити ритуалу, в результаті якого Фулвіан отримав би безмежну силу. Потрібно було одразу спробувати вбити Юфем, тоді вона не розблокувала б магію кристалу. Проте я піддався на вмовляння Адріани й подарував нарпу життя, за що тепер доведеться розплачуватися.

Сенат не дозволить обміняти кристал, тому викрадення дівчини та умови її звільнення залишаються у таємниці. Намагався не думати про наслідки, про той ураган, що утвориться, коли дізнаються, що я віддав кристал. Хоч у мене і цілковита монархія, але й вона не безмежна. Цей мій вчинок не минеться без сліду, але ризикувати життям крихітки не міг. Чомусь дівчина стала найдорожчою людиною у моєму житті і це неабияк лякало.

Час тягнувся неймовірно довго. Стрілка годинника ніби сповільнилася і рухалася майже не помітно. До зв’язку з нарпом залишалася ще година, але хто сказав, що я маю стільки чекати? Вирішив здійснити обмін прямо зараз і поки не передумав поспішно скористався зв`язкофоном. Після кількох гудків побачив зображення Фулвіана, якому різко заявив:

- Я готовий до обміну, де Адріана?

Чомусь нарп не зрадів моєму передчасному дзвінку. Він невдоволено буркнув:

- Але ми повинні були зв’язатися через годину. Я ще не доставив дівчину сюди, після твоєї вчорашньої витівки вона досі залишається у надійному місці.

- Навіщо відкладати те, що можна зробити вже зараз? Приведи Адріану і влаштуємо обмін.

Нарп перевів погляд на когось, хто стояв навпроти нього. Зв`язкофон не дозволяв побачити ту особу. На мить здалося, що побачив розгубленість в очах Фулвіана, яке швидко змінилося хитрим блиском:

- Ти так поспішаєш. Я, мабуть, продешевив попросивши за неї тільки кристал, напевно ти б віддав набагато більше.

Цікаво, що ще може бути більшим за цей кристал. Невже розраховує отримати мою владу чи частину території? Поки нарп остаточно не знахабнів, поспішив розвіяти його надії:

- Пізно. Угода є угода. Ти ж завжди дотримуєш свого слова, чи не так? Саме у цьому запевняв мене.

Після короткої паузи нарешті почув:

- Обмін відбудеться як і домовлялися, за годину, не раніше. Хоча знаєш ти так поспішаєш, тому здійснимо його через дві години.

Він вимкнув зв`язкофон, не давши мені можливості обуритися. Не зрозуміло чому нарп тягнув час. Хотів показати свою владу, хотів, щоб я відчув себе залежним від нього? Що ж йому це вдалося. Сидячи за столом свого кабінету, поринув у думки у яких був поруч з Адріаною. Хвилювання за неї збільшувалося з кожною секундою, навіть не припускав, що можу так від когось шаленіти.