42

 Від такої заяви була приголомшена. Мене не дивувала нахабність Кіроса, він завжди був таким, але те, що він повторив мої думки, зовсім не тішило. Ніби бачачи моє німе запитання в очах, продовжив:

 – Твої думки настільки голосні, що я почув їх аж у палаці. Ти дуже голосно думаєш, через тебе не можу заснути.

Цим він тільки розлютив. Влігся на моє ліжко, поставив руки за голову та нахабно пожирав мене очима.

- Але я не хочу, щоб ти підслуховував мої думки, це моє особисте.

- Це від мене не залежить,  я просто почув. Тобі не приходило в голову, що я зайнятий? Через те, що багато часу приділяю охоронцям, я закинув імператорські справи. Нещодавно тільки закінчив. Я справді скучив. – Хлопець підсунувся до мене та ніжно схопив мої руки, притягнувши до себе. – Полежимо разом.

Не поспішала виконувати його бажання, все ж багато чого потрібно з`ясувати. Трохи відхилилася від нього, показуючи своїм виглядом неволення:

- Ти вже знаєш як розлучити мене з Джорахом?

Кірос тяжко зітхнув та опустив очі. Які б сильними не були мої почуття до нього, не бажала ставати лише таємною коханкою. Для мене це було не прийнятно. Хотілося б дізнатися хто я для коханого і як він бачить наші стосунки. Нарешті підвівши очі та знову притягнувши мене до себе, повідомив:

- Не знаю, але розглядаю всі можливі варіанти. Мені б теж не завадило розлучитися зі своєю примарною дружиною. Я ще не готовий дати відповідь на твої запитання і в мене є ще майже два тижні. Відпустимо усі думки і просто побудемо в обіймах одне одного. Я ж не зваблювати тебе прийшов. Обіцяю, не зроблю нічого, чого ти сама не захочеш.

  Я слухняно лягла поруч та примостила свою голову йому на плече. Опинилася в його міцних обіймах, які змушували моє серце шалено битися у грудях, здавалося ще мить і воно вирветься на зовні. Намагалася швидко зайняти свої думки справами, тому поцікавилася:

- Кіріан твій брат?

- Так. До сьогодні вважав його мертвим, а виявляється він стільки років жив поруч з нарпами. Завтра повідомлю про це батька. Я не знаю як нам бути, хотілося б повернути його, але Фулвіан налаштував Кіріана проти нас.

Я в цьому була впевнена, адже судячи з того, з якою ненавистю чоловік говорив про свою родину, в його голові вже давно перевернута реальність. Відпустити думки поруч з коханим виявилося не просто, вони так і рвалися назовні. Щоб не подумати нічого зайвого, почала лічити овечок. Дехто використовує цей метод, щоб швидше заснути, я теж вирішила спробувати й у моїй уяві стрибали різнокольорові вівці.

Вранці мене розбудили ніжні поцілунки, які впевнено мандрували по моїй щоці. Кіросові гарячі обійми приємно обпікали тіло. Відірвавшись від мого обличчя та втопивши у нього погляд, тихо прошепотів:

- Доброго ранку, крихітко! – його вуста розтягнулися у заворожуючій посмішці. – Я так і заснув під твої овечки, двісті сорок третя мене здолала.

Лише двісті сорок третя? То я марно налічила  тисяча триста вісімнадцять поки заснула. Він ще більше розсміявся:

- Я надіявся, що твої бажання не обмежаться лише овечками. Доведеться надолужити втрачене.

Його вуста пристрасно поцілували мої губи і я відчула як руки коханого залізли під мою сорочку та грайливо прямували вверх. Поки від почуттів остаточно не втратила розум, поспішила його зупинити та долонею притримала гарячу руку на своєму животі:

- Припини. Я ще не готова до такого, принаймні поки ти не даси відповіді на мої запитання.

- Добре, що хоч хтось з нас може опиратися своїм бажанням, я занадто слабкий для цього.

Поцілував мене у ніс та трохи відхилився, все ще тримаючи руку на моєму животі:

- Я сьогодні снідаю з батьком, поговорю з ним про Кіріана. Потім прийду до вас і ми вирушимо до купола, спробуємо знайти пробоїну, - не була впевнена, що у мене вийде її відшукати, але розчаровувати не хотілося. Він продовжив, – я не розчаруюся в тобі, ми покладемося на удачу.

- Може досить підслуховувати мої думки?

Кірос легенько посміхнувся та припав своїми вустами до моїх. Не стрималася та відпустивши його руку, почала пестити плечі коханого. Цей поцілунок зводив мене з розуму, ставав все палкішим. Несподівано чоловік обірвав його та підвівся з ліжка:

- Зустрінемося після сніданку.

Змахнув рукою та зник у порталі, залишивши мене розгублену, мріяти про нього. Шумно видихнувши, потягнулася на ліжку. Все таки прекрасне відчуття – бути коханою, хоч Кірос цього і не сказав, проте так хотілося вірити в це. Його дотики просякнуті ніжністю, наштовхували на таку думку. Почула задоволений голос Барсіка. От лихо, зовсім забула про нього і він став свідком моїх нічних та ранкових пригод:

- І після всього ти стверджуватимеш, що між Вами немає кохання?

- А це можливо? У нас різні руни, – огризнулася та нагадала нахабному трансформу, – підглядати не гарно.

Він зістрибнув з підвіконня та перебрався на моє ліжко підставляючи свій бік для пестощів. Трансформ зображує не тільки вигляд кота, але і його звички. Відчувши мою руку на своєму боці, задоволено промуркотів:

- Ви ж кохаєте одне одного, значить можливо.