63

Кірос мав засмучений вигляд. Темні кола під очима виказували його втому, а суворий погляд змушував моє тіло тремтіти ще більше. Через свою нетерплячість, Саймон підгонив мене:

- Кажи, що тобі відомо про місце перебування дружини імператора.

Не знала з чого почати, як пояснити, як зробити так, щоб мені повірили. Не зводила погляду з коханого, намагалася якнайкраще закарбувати у пам`яті  кожну рису обличчя. Обережно підбирала слова все ж це мій останній шанс на порятунок, видавила з себе декілька речень:

- В те, що я скажу неможливо повірити, але коли Нефтіс її викрала, то якимось дивом перетворила на нарпа. Серед наглядачів, вона мала спільника і твою дружину зачинили у клітці, а потім змусили добувати каміння на рівні з іншими нарпами,  – Кірос стояв непорушно і свердлив поглядом. Мабуть, чує мої думки й вперше за багато часу я хотіла цього. Розуміла – відступати не має куди й робити цього не бажала. Подолавши свої страхи, продовжила, - точно це знаю, тому, що твоя дружина - це я. Можу довести тобі, запитай будь-що, таке про що відомо тільки тобі й мені - дам правильну відповідь. Якщо зняти антимагічний браслет, то моє тіло зцілиться, рани на нозі не буде.

Кірос нічого не відповів. З певною насторогою та, не відводячи погляду, підійшов до мене. Повільно взяв мою лапу, яку добряче натер зловісний браслет й провів рукою по ньому. Від такого легкого дотику тілом забігали мурашки. Яке ж це було випробовування бачити свого чоловіка, за яким безмежно скучила, так близько, відчувати його дотик, дихання і не мати змоги пригорнутися, обійняти, поцілувати.  Саймон одразу запротестував:

- Знімати браслет необачно. Ми ж не знаємо якими магічними силами володіє цей нарп.

Я не витримала і не відводячи погляду від чарівних очей коханого, у яких уловила маленькі блискавки, поспішила заспокоїти:

- Зараз лише самозцілюванням. Два рази вдалося скористатися електричним струмом і читанням думок, проте це сталося випадково, ще не вмію їх контролювати. Трохи пізніше мене обіцяли навчити створювати портали, я мала б це уміти.

У куточках Кіросових вуст з'явилася легка посмішка, риси обличчя пом'якшали. Знімаючи з мене браслет, пояснив свої дії:

- Припускаю, Нефтіс наклала стандартне закляття перевтілення і підкріпила його магічним артефактом, адже зазвичай воно не стійке. Проте викрадачка не врахувала, що твій голос не змінився, і очі залишися такими ж як були.

Браслет клацнув та дзвінко упав на підлогу. Одразу відчула полегшення, приплив сил. Нога вже не боліла і, мабуть, не кровоточила, головні болі теж зникли. Залишилася лише страшенна втома, здавалося, ще трохи й звалюся з ніг у руки коханому. Схоже він повірив мені, продовжував говорити і його мелодійний голос заспокоював:

- Якщо моя теорія правильна, то це закляття можна легко зняти.

А далі проговорив якісь незрозумілі для мене слова. По всьому тілу пробіглося легке лоскотання. Побачила, як мої лапи перетворюються на руки, як зникає шерсть, я зменшуюся й одяг стає широким та звисає наче листя у верби. Довелося підтримувати штани, щоб не впали. Здається Кірос щойно повернув мені моє справжнє тіло. Після розмірів нарпа, тільки тепер усвідомила наскільки я крихітна. Боялася, що може закляття мало зворотний ефект і трохи зменшило мій зріст.

Судячи з реакції мого чоловіка, я стала такою ж як була. Він міцно пригорнув у свої обійми та, не соромлячись сторонніх, заціловував моє обличчя:

- Пробач, що дозволив викрасти тебе, не зміг захистити, а потім ще й не зміг знайти. Відтепер все буде добре, я посилю охорону, – він відгорнув пасмо волосся з мого обличчя, - кохана, я дуже хвилювався.

Кірос ледь доторкнувся губами до моїх вуст і я одразу відсторонилася. Відчувала велике бажання поцілувати його, але не хотіла, щоб він увібрав у себе мій неприємний запах. Крім того, я була брудна і здавалося блохи знайшли гарне житло у моєму волоссі. Веліла б, щоб такою він мене ніколи не бачив. Здивований викрик Саймона змусив Кіроса міцніше схопити мою долоню, іншою рукою все ще притримувала широкі штани:

- Адріано! Як же таке можливо, я думав наша імператриця це Нефтіс. Ти ж дружина Джораха.

- Ні, й ніколи не була. То довга історія, якось розповім.

Саймон чомусь розхвилювався, зблід та не зводив винуватого погляду з Кіроса. Мій коханий неспішно розвернувся до нього:

- Не хвилюйся, я давно знаю твої розпусні думки, четвертувати не буду. Поки що. Надіюся від сьогодні моя дружина тебе не приваблюватиме.

А раніше приваблювала? Пізніше розпитаю свого чоловіка про які розпусні думки він говорив. Проте після того, як постала перед ними така, вже точно нікого не приваблюватиму. Хоч би Кірос не розлюбив після побаченого. Чомусь почула від нього смішок:

- Крихітко, не турбуйся про дурниці. Цього ніколи не станеться.

Згадала як не ненавиджу коли він чує мої думки. В такі моменти хочеться вдарити його чимось важким по голові. Саймон ще більше поник. Щоб не ставити хлопця у незручне становище, вирішила озвучити одну річ і винувато опустила голову до низу:

- Я взяла на себе сміливість і обіцяла лікарю щедру винагороду, якщо він повідомить тобі про мене.

На диво лікар, який весь цей час мовчки спостерігав за нами, заперечно помахав руками: