Пастка для ворога

69

Мій чоловік повідомив про вечерю з його батьками. Я була не в захваті, особливо згадуючи нашу минулу зустріч та ставлення його батька до мене. Розуміла, уникати їх постійно не вийде, тож зібравши усю свою витримку, налаштувалася на неприємну розмову. Зате теперішній вигляд Рхеї потішив. Вимита, у чистому одязі, у неї навіть погляд змінився, наче став щасливішим. Кірос не поділяв мого ентузіазму й одразу її попередив:

- Я можу бути дуже добрим, якщо мене не злити. Отримуватимеш зарплату як і інші покоївки. Антимагічний браслет не знімаю, намагатимешся зв’язатися зі своїми, втекти, ображати моїх слуг чи утнеш якусь дурницю – оголошу смертний вирок.

Здається у цю хвилину Рхея забула як дихати, настільки гнівно звучали слова імператора. Найгірше – я знала, він каже правду. Якщо вона схибить, навіть я не зможу її захистити. Злякавшись такого попередження, у неї не було наміру зрадити мене. Подумки узгодивши зі  своїм чоловіком, повідомила їй теперішні обов’язки:

- Твоїм завданням буде прибирання наших покоїв, а також виконання моїх вказівок, якщо такі виникнуть. До роботи приступиш завтра, а сьогодні відпочинь. Тобі тут усе покажуть і дадуть вечерю. Зустрінемося вранці.

Вона невпевнено кивнула, а я якомога приязніше посміхнулася. Служниця з острахом провела її за двері. Кірос відпустив Лукаса і Касандру, вважаючи, що оскільки він поруч то їхні послуги поки не потрібні. Ніжно поцілував мою шию розтягуючи поцілунок та обійняв за талію, викликаючи тремтіння у моєму тілі. Я розвернулася до коханого і накрила його вуста своїми. На жаль часу побути вдосталь удвох не було, нас чекала вечеря. Трохи відхилившись, чоловік хитро поглянув на мене:

- Крихітко, а де твій трансформ?

Я й забула про Барсіка. З часу мого повернення його ще не бачила. Проте варто було згадати про нього, як біла пухнаста морда з`явилася на нашому ліжку. Я кинулася його обіймати:

- Барсіку, де ти був? Знову підглядав, кіт ти шкідливий?

- Ні, - ліниво потягуючись, відповіла тварина. – Я ж обіцяв не підглядати. Весь час чекав тут на тебе, та ти мене не згадувала і не насмілювався потрапляти тобі на очі. Сердишся, що не зміг тобі допомогти? Хоч і намагаюся бути поруч, але коли Нефтіс зникла з тобою мав форму метелика та залишився у кімнаті. Бачив як хвилювався твій імператор, та навіщо приховувати – він оскаженів.

Такі зізнання викликали у мене сміх, а Кірос зміряв з під лоба своїми ангельськими очима мого домашнього улюбленця:

- У мене є завдання для твого балакучого трансформа. Хочу, щоб він стежив за нарпом і повідомляв нас про усі її дії, довіряти цій істоті не можна.

Це рішення дещо засмутило, проте розуміла його правильність. Барсіку таке не сподобалося, але ігнорувати наказ не міг і, перетворившись на муху, сумно зазджинчав крилами слідом за Рхеєю. Ми вирушили коридорами палацу до столови. Шляхом Кірос влаштував мені екскурсію і я побачила майже все імператорське крило. Вразив стиль та розкіш апартаментів, мабуть, саме такими вони мають бути у палаці.

У столові уже чекали батьки мого чоловіка. Вони сиділи на дивані, що сором’язливо притулився до бічної стіни, та побачивши нас, підвелися на ноги. Одразу намагалася почути їхні думки, на щастя нічого ворожого не відчула. Ми зайшли до кімнати тримаючись за руки, та зупинилися навпроти них. Кірос ніжно обійняв мою талію, цим самим демонструючи своє ставлення до мене. Першим заговорив Вазиліс, його реакції я найбільше боялася, досі соромно як згадаю у якому вигляді останнього разу постала перед ним:

- Адріано, як ти? Оговталася після свого викрадення? Кірос дуже хвилювався за тебе.

- Я в нормі, дякую! – мій голос прозвучав якось невпевнено. Коханий спробував усіх переконати:

- Декілька днів і моя дружина повністю забуде ті жахливі дні. Я про це подбаю, - наче на підтвердження своїх слів він нахилився та поцілував мене у щічку, викликавши у мені почуття сорому. Такий прояв кохання нікого не турбував. Десма подарувала свою сліпучу посмішку:

- Я дуже рада, що ви дізналися правду і насправді ти моя невістка. Поруч з тобою Кірос щасливий, ніколи раніше не бачила його таким. Це багато означає для мене, тож – ласкаво просимо у сім`ю.

Моя свекруха підійшла та обійняла мене, звільняючи від таких бажаних рук Кіроса. Згадалося, як вона цими самими словами не так давно вітала Нефтіс і зробилося не приємно. Вазиліс приєднався до неї:

- Наше знайомство якось не правильно почалося. Я проти тебе нічого не маю, і все що я робив раніше було спрямовано на захист сім`ї, надіюся ти це розумієш.

- Звичайно, не переймайтесь, - це все, що змогла з себе видавити. Здається, родина коханого мене прийняла. Очікувала на гіршу зустріч, тож зараз тішилася таким початком вечері.

Ми сіли за стіл: Кірос по центру, його батьки – праворуч, я – ліворуч. Мені пояснили - це моє законне місце як дружини та імператриці. Нам принесли їжу і вже за декілька хвилин напруження зникло, я почувала себе вільно у такому товаристві. Завзято обговорювали майбутнє представлення, на якому мені відводилася головна роль. Щоб не зганьбитися перед гостями, я попросила детальніше розповісти про це свято та звичаї на ньому. Кірос приділяв велику увагу безпеці, чомусь переконаний, що Фулвіан щось затіває. Усі організаторські питання святкування я довірила Десмі й це її дуже потішило. Вважала таке рішення правильним, адже сама майже нічого не знала про цю подію.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше