Пастка для ворога

74

Адріана

Майже відразу, як нас залишив Кірос у кімнаті через той самий портал яким скористався коханий, перемістилася Нефтіс. Побачивши її, мої охоронці затулили мене собою. Не приємно бачити цю жінку після всього, що вона заподіяла. Проте цього разу я умію використовувати свої сили й так просто їй не здамся. Вона, наче знущаючись, насмішкувато мовила:

- Невже ти думаєш, що ці двоє тебе захистять? Якщо так, то ти дуже помиляєшся. Лукасе, вбий Кассандру.

Очі Нефтіс на секунду засяяли червоним світлом. Я зрозуміла – вона застосувала свою силу на чоловікові й той не роздумуючи накинувся на дружину. Його погляд як і розум стали затуманені. Своєю вогняною силою заподіяти шкоду Кассандрі не міг, тому дістав гострий кинджал і намагався її поранити. Вона вправно ухилялася, намагаючись привести свого чоловіка до тями:

- Лукасе, це я, твоя дружина. Опирайся цим чарам, я знаю ти можеш.

 Він ніби не чув її та продовжував свої спроби. Оскільки магія Нефтіс на жінок не діє, то таким чином спекалася моїх охоронців. Була упевнена – я легка здобич і не чинитиму серйозного опору. Вона простягнула мені руку:

- Якщо тобі дорогі життя своїх рідних, то ходи зі мною.

Навіть не думала виконувати її наказ, адже знала – послухатися, означає приректи усіх на смерть. Потрібно довіритися Кіросу і чекати.  Тим часом Лукас збив Кассандру з ніг та, замахнувшись кинджалом, навис над нею зверху. Вона тремтячою долонею перехопила його руку, намагаючись втримати гостре лезо якнайдалі від свого горла. Я вирішила легенько шваркнути чоловіка електричним струмом. Потрібно розрахувати свою силу так, щоб він не помер, а тільки втратив свідомість.

 Відчула легке поколювання на кінчиках пальців, так зароджувався струм. Мою руку перехопила Нефтіс, намагалася завадити. У відповідь на такий нахабний жест, я пустила блакитні палаючі іскри в неї. Жінка закричала і перед тим як збезсилено упасти на підлогу, встигла розбити маленький флакончик зі знайомою сірою речовиною. Кімнату заповнив їдкий дим, а коли розсіявся я вже знаходилася у резиденції нарпів.

Одразу побачила своїх батьків та сестру, як же я скучила. Страх в їхніх очах повернув мене до реальності. Кассандри й Лукаса не було, вони залишилися у палаці. Натомість розгублений і сердитий Кірос, який досі перебував у моїй подобі, не приховував своїх емоцій і подумки звернувся до мене: «Крихітко, чому ти тут?» Не менш розгублена за нього, намагалася швидко пояснити: «З`явилася Нефтіс, я вдарила її електричним струмом, але перед тим вона встигла перемістити мене сюди». Кірос розлютився і це неабияк потішило Фулвіана. Почула в його думках цікавість, згідно з його планами біля мене мала б бути Нефтіс та погрожувати мене вбити. Її відсутність трохи стурбувала нарпа, проте намагався не подавати вигляду:

- А ось і мій козир. А тепер, Кіросе, віддай кристал, ти ж не думаєш, що я купився на цей дешевий маскарад. І поверни свою зовнішність, а то в очах двоїться. Навіть не думай робити дурниці, інакше її батьки загинуть, ти не встигнеш їх врятувати. Твоя дружина ніколи тобі цього не пробачить.

Чула як коханий викликає Матіаса, але той не відповідає. Він, разом з групою елітних охоронців, мав би вже напасти на замок, а Рхея скористатися своєю силою та звільнити моїх рідних. Стало зрозуміло – щось пішло не так. Ясність у ці події вніс Кіріан:

- О, ти напевно чекаєш на своїх прихвоснів. Забув попередити – їх не буде. Недарма я покалічив Саймона. Матіас тобі не допоможе – він давно працює на мене й інформує про усі події. Пам`ятаю, ти хотів познайомитися з моєю сім`єю, так от Матіас - мій син. А щоб здивувати тебе ще більше, відкрию таємницю – другим моїм сином є Джорах. Звичайно, своєю силою він поступається багатьом, але я його за це ніколи не засуджував, як мене мій власний батько. Проте те, що Джорах навіть з любовним зіллям не зміг спокусити твою дружину – розчарувало. Впевнений, вона ще пам’ятає його палкі поцілунки, чи не так, Адріано?

Кіріан говорив все це для того, щоб позлити Кіроса. Надіюся коханий це зрозумів. Не збиралася відповідати на уїдливе запитання, не хотілося ображати Джораха. Хоч і сердилася на нього, але після всього, що було між нами залишилися теплі почуття до цього чоловіка, який стояв понуро схиливши голову. Кірос перетворився на себе і засудливо прошипів:

- Бачу ти все сімейство влаштував охоронцями, невже для них не знайшлося гідного місця при дворі Фулвіана? Боюся уявити хто твоя дружина, невже посудомийка у моєму палаці?

- Ні, такий скарб як вона тримаю біля себе. Я про неї піклуюся й оберігаю, ніхто не може її викрасти.

Це знову був камінь у город Кіроса. Явно натякав, що коханий не може мене захистити й вже втретє викрадають. Імператор чудовий оратор, зберігаючи спокій, трохи насмішкувато зробив власні висновки:

- Легко оберігати коли такий скарб як у тебе, нікому не потрібний і навіть ніхто не намагається його відібрати.

Словесні поєдинки набридли Фулвіану. Він нетерпляче бажав закінчити їх:

- Досить. Ми зібралися не для розв'язання сімейних проблем. Віддай мені кристал.

Кірос вагався. Зробити те, що від нього вимагали означало б нашу поразку, тоді в небезпеці опинимося усі ми. Фулвіан кивнув головою дивлячись на нарпа який стояв поруч з моїм батьком. Той встромив гострі кігті йому в шию звідки бризнула кров. Я закричала:




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше