Глава 2. Капітан Сінкін

Величезне приміщення, яке можна порівняти тільки з великим ангаром для літака, заповнене безліччю плазмових комп'ютерів, нагадувало дослідницький центр. Посеред головної зали, яка знаходилася у центрі ангару, підвішеними до стелі величезними залізними ланцюгами, висіли сім найбільших плазмових екранів такого розміру, що здавалося, саме вони і займали весь простір. А тисячі комп'ютерів, що працюють постійно, здавалися непомітними маленькими промінчиками світла на величезному нічному небі. На семи екранах з'являлися якісь лінії, діаграми, схеми, синусоїди, які більше нагадували кардіограму серця. На одному екрані малюнки змінювалися постійно, і зрозуміти їх значення і суть здавалося просто неможливо. На іншому кардіограма постійно змінювала частоту свого коливання, вона то розтягувалася на весь екран, то стискалася до таких маленьких розмірів, що навіть на такому величезному екрані була ледве помітна. Поки вся увага Особистості Ювеліра займали лише ці екрани, неможливо було навіть усвідомити всю ту складність обробки інформації, яка відбувалася за миті секунди. Розглянувши екрани, Особистість Ювеліра усвідомила, що оброблена і розшифрована інформація надходила на ті самі тисячі комп'ютерів, які були всюди.

Всі екрани, працюючи в online режимі, стежили за змінами, що відбуваються в Інформаційному поле (ІП). Над кожним екраном світилися написи, які позначали, що саме вловлював і відображав Екран: перший «FM», другий «TV», третій «Net», четвертий «GSM», п'ятий «GPS», шостий «TF» і «EMP». Якщо значення перших п'яти було зрозуміло через те, що вони постійно на слуху в наш інформаційний вік, то значення двох останніх залишилися нерозгаданими.

В якусь мить Особистість Ювеліра помітила, що вона не одна. Поруч з нею абсолютно спокійно знаходиться літня людина з охайно вистриженою борідкою, строгими очками і проникливим поглядом. Він спостерігав за Особистістю Ювеліра весь час і тільки зараз підійшов ближче. В його ході простежувалася впевненість і спокій, що говорило про те, що він тут все знає, але в ньому не було поважності і зарозумілості, яку можна бачити у всезнайок. Від нього віяло захищеністю.

- Хто ви? - запитала Особистість Ювеліра без зайвої делікатності, і сама здивувалася своїй простоті.

- Я – капітан Сінкін. Командир «Душі».

Після цих слів Особистість Ювеліра спробувала ще раз вдивитися в екрани, на яких постійно з'являлися і щомиті змінювалися діаграми і розрахунки, Але все одно, розібратися в цьому складному процесі було неможливо!

- Нічого дивного, що Вам складно розібратися у всьому цьому механізмі, - сказав капітан Сінкін.

- Що ви маєте на увазі?

Капітан Сінкін подивився на Особистість Ювеліра якось по-батьківськи, одночасно і з любов'ю, і з сумом в очах. При цьому він опустив голову, і його окуляри сповзли на кінчик носа, а очі вп'ялися в Особистість пильним поглядом. Так він стояв пару миттєвостей і нарешті, запитав:

- А як часто Ви намагаєтеся розібратися в тому, що відбувається у Вас в Душі?

Від цих слів Особистість Ювеліра глибоко замислилась.

Пан Самосько збентежено зняв капелюха.