9 частина

                                                            9 частина
Матвій працював в кабінеті, уважно вивчаючи презентації проекту. Він був впевнений, що Зимін-старший не дозволить Іллі  зупинити співпрацю з їхньою компанією. До кабінету зайшла секретарка Іллі Ліана і принесла на підпис документи.
-Матвію Миколайовичу, поставте, будь ласка, свій підпис. Це фінансовий звіт.
    Уважно переглянувши папери, Матвій поставив свій підпис. 
-Дякую!- Ліана посміхнулася і, забравши папери, вийшла з кабінету.
   Вона відразу віднесла документи Іллі.
-Ось, тримай! Все так, як ти і хотів!
-Підписав? Прекрасно!  Він нічого не запідозрив?
-Ні, не запідозрив!
    Ілля ще раз поглянув на підпис на документах і задоволено потер руки.
-Ну що ж, Матвію Миколайовичу, вітаю, ви потрапили у пастку! І незабаром  будете сидіти у в'язниці! 
   Анжеліка, яка саме проходила повз кабінет Іллі, почула цю розмову. Вона швидко вийшла з приміщення компанії і, сівши в своє авто, відразу зателефонувала Матвію.
-Я хочу тебе попередити...Документ, який ти щойно підписав, фальшивий. Ілля збирається запроторити тебе у в'язницю! Будь обережним, прошу тебе!
-Дякую! 
   Матвій покликав до себе Ніку і попросив з'ясувати все про фірму, яка склала той злощасний звіт. Майже до вечора дівчина просиділа за комп'ютером.
-Ніко, ну що, вдалося довідатися хоч щось про них?- Матвій нахилився над нею, уважно розглядаючи інформацію, яка була на екрані.
-Так, вдалося...На жаль, новини невтішні для нас. Ця компанія не має ліцензії, а звіт їм підготувала підставна фірма, а це вже кримінальна відповідальність! Ти в біді, Матвію!
-Це все Ілля... Він хоче позбутися мене, але я не дам йому такої можливості!-Матвій стукнув кулаком по столу.
-Так, ми обов'язково знайдемо вихід з цієї ситуації! Обов'язково! Не хвилюйся!- Ніка підвелася, підійшла до Матвія і, обнявши його, підбадьорливо поплескала по плечі.-Ми впораємося!
-Дякую, ти справжній друг!- Матвій з вдячністю поглянув на дівчину. 
   І саме в цей момент його телефон, який лежав на столі, голосно заграв. Краєм ока Ніка помітила, що телефонувала Анжеліка. Матвій вибачився і взяв слухавку.
-Як ти? Я хвилююся за тебе,- схвильовано промовила Анжеліка.
-Нормально, не хвилюйся! Ілля хоче запроторити мене до в'язниці.
-Він шкодить тобі через мене. Що ж ти будеш робити? Є якийсь вихід? Чим я можу тобі допомогти? Якщо щось потрібно, ти кажи...
-Ні, тобі  не потрібно нічого робити, я обов'язково вирішу цю проблему!- він поглянув на Ніку, яка стояла поряд і виправив:-Ми з моєю командою знайдемо вихід!

     Анжеліка весь вечір не знаходила собі місця від хвилювання. Щоб заспокоїтися,  намагалася працювати над своєю новою книгою. Вона сиділа в своїй кімнаті, вікна якої виходили в сад і намагалася написати бодай рядок, але безрезультатно.
   Вона дуже хвилювалася за Матвія, тому що знала, яким небезпечним і жорстоким може бути її божевільний чоловік. В цей момент Ілля без стука зайшов до її кімнати.
-Чого тобі?- Анжеліка гнівно поглянула на нього.
-Прийшов поцілувати тебе на ніч і побажати солодких снів,- лагідно і спокійно промовив Ілля, милуючись її красою.
-Що за дурниці! Вийди з кімнати, прошу тебе!
   Ілля, не зважаючи на слова дружини, взяв її за підборіддя і поцілував.
-Не провокуй мене! Моя помста буде страшною, якщо ти і далі будеш мене зневажати!- пригрозив він.
-Йди геть! Залиш мене в спокої! Прошу, йди!
   Ілля поцілував її ще раз і тихо промовив:
-На добраніч, кохана!
   Коли Ілля вийшов з кімнати, вона дістала телефон і набрала номер Матвія, хотіла дізнатися чи зміг він владнати ситуацію. В слухавці чулися довгі гудки і ніхто не відповідав. З відчиненого вікна повіяло нічною прохолодою. Анжеліка накинула на плечі  м'яке  пончо із шерсті ангорської кози і підвелася, щоб зачинити вікно, і поглянула на сусідній коттедж- в будинку Матвія не було жодного освітлення.
   Вирішивши, що коханий вже відпочиває, вона зайшла у вайбер і написала повідомлення:
-В твоїх вікнах не горить світло, ти вже, мабуть, відпочиваєш... Коханий, солодких снів...Люблю тебе...

    Матвій в той час зовсім не відпочивав, він разом з своєю командою збирали документи і розробляли план порятунку своєї чесної репутації. Тож коли вранці він приїхав у офіс, у них вже на руках були докази нечесної гри Іллі.
   Ледве переступивши поріг офіса, Матвій відразу направився в кабінет Зиміна-старшого. Той сидів за своїм столом із червоного дерева і працював на ноутбуком. Побачивши Матвія, він підвівся і радісно посміхнувся:
-Матвію Миколайовичу, який приємний сюрприз! Вітаю! Прошу, проходьте, будь ласка.
-Вітаю! Не переймайтеся, Едуарде Сергійовичу, я лише на кілька слів!
-Чому? Зараз нам принесуть каву і ми про все поговоримо.
-Ми поговоримо потім і без кави! Я довго робив вигляд, що не бачу речей, які кояться у вас, тому що я вірив у вашу мудрість як керівника! І сподівався, що ваші методи співпраці відрізняються від  методів вашого сина, та зараз зрозумів, що помилявся! А також зрозумів, що працюючи з вами, потрібно бути дуже обрежним, тому що у вашому офісі  обманюють і брешуть!
-Пане Матвію, я вас не не розумію!
- Едуарде Сергійовичу,  я довго терпів інтриги, які плете навколо мене ваш син, але всьому є межа! З мене досить!
-Матвію, я бачу, що ви гніваєтеся на Іллю за щось. Але якби ви мені пояснили за що саме, я б міг вам допомогти...
-Я так не думаю, бо ваш син підсунув мені на підпис фальшиві документи!
-Про що ви говорите?
-Так, пане Едуарде, це правда. І це називається шахрайством!
-Гаразд, гаразд, насамперед...
-Насамперед ви особисто знищете цей звіт, поки його ніхто не побачив, а перше, що  я зроблю- розірву угоду, яку уклав з вами! Бо це не просто неповага до мене, а зневага до кожного, хто працює в нашій команді. І я не збираюся це терпіти! Та й за таких обставин наша співпраця просто неможлива!
-Пане Матвію, щоб звинувачувати мого сина в шахрайстві, у вас повинні бути докази!
-Докази є, вони ось тут!- Матвій кинув на стіл із червоного дерева теку з документами, які доводили, що Ілля Зимін навмисне підставив  його компанію і вийшов з кабінету.
   Через декілька хвилин після цього Едуард Сергійович влетів без стуку в кабінет Іллі.
-Ти що, з глузду з'їхав?!! Що ти собі дозволяєш? Ти не виправдав сподівань, які я на тебе покладав! Ти мені, Едуарду Зиміну, плюнув в обличчя! Ти догрався! І тепер я звільняю тебе з посади! Усі твої повноваження, право підписувати документи і будь-що я тепер скасовую! Назавжди! Розумієш мене? Розумієш? Ти тепер ніхто і ніщо!- він схопив сина за комір і, вліпивши йому дзвінкого ляпаса, вискочив з кабінету, залишивши відчиненими двері.
   Ілля стояв посеред кімнати, намагаючись прити до тями і зрозуміти все, про що наговорив батько. В кабінет заглянув Матвій і тихо промовив:
-Хочеш знищити мене? Будь обережним, бо так ти знищуєш лише себе!