Під владою часу

Розділ 2

Ще один осінній день. Початок навчального року сумний, адже він останній. Не віриться, що 10 років шкільного життя так швидко промайнули. Наш клас дружний, але як і в кожному іншому, однокласники спілкуються групами. Вероніка, Єгор, Влада та Святослав - мої найкращі друзі. Останній ще й мій хлопець вже як рік. Він безкінечно турботливий та ніжний. Забігаю на ґанок та одразу помічаю Вероніку. 

-Привіт! , - вітається дівчина з довгим волоссям та модельною зовнішністю. На перший погляд здається, що вона "bitch girl" , але насправді є надзвичайно доброю та щедрою.

-Доброго ранку , - промовляю я , обіймаючи подругу.  

- Хочу сьогодні сходити в кіно на "Сімейку Аддамсів" після школи. Ти зі мною? А після, можемо повечеряти і ти залишишся у мене. 

- Окей, я з радістю. 

- Нарешті ми проведемо час удвох, вперше за довгий період, - протягує радісно дівчина. Ті, хто знають її досить добре, дивуються безкінечному потоку позитиву, незалежно від ситуації чи від проблем. Усміхнувшись , я помітила, що скоро пролунає дзвоник , тому ми поспішили до кабінету. Зайшовши, Вероніка привіталася з Єгором. Я ж просто кивнула. Останнім часом у нас напружені стосунки, яким я не можу відгадати причину. Від початку уроку пройшло хвилин п'ятнадцять , коли до класу ввійшли Влада з Святославом. Вчитель математики суворо вказав сісти, а я не надала цьому ніякого значення. Мою увагу привернула реакція Єгора , який похмурнів та, здається, навіть розізлився. Усі думки розсіялися, коли вчитель продовжив розповідати тему. Решта уроків проходили досить буденно, тож я з нетерпінням очікувала кінця.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше