Під владою часу

Розділ 3

Я мрію про таке кохання як в Гомеса та Мартіші, але мене задовільняють стосунки з Святом - я закохана та кохана. Екран згас, світло ввімкнулося, я з Веронікою вже майже біля виходу. Та ось мене відволік від обговорення фільму чийсь знайомий голос. Я обернулася в напрямку каси і моєму подиву не було меж. Свят з Владою, тримаючись за руку, забирали квиток ,проходячи до кінозали. 

-Христя, ти мене слухаєш?!

Я чула Ніку разом з нестерпним шумом в моїй голові.  Не вірю. Цього не може бути. Свят здавався не таким. 

-От козел!, - голос Ніки ніби вивів із нереальності.

-Христина, давай покажем, де раки зимують. Я допоможу!

-Ні, ходімо швидше, будь ласка, - ненавиджу плакати перед кимось. Я занадто горда для цього,тому поквапившись, біжу до виходу.

-Христя, цей урод ще пошкодує про це. А Владі я всі пасма повисмикую! 

-Не треба, йдемо додому, - я не хотіла більше лити сліз, тому і пішла додому до подруги, як планувалось. Ми приготували вечерю під прокльони Нікою Влади та Святослава. Я ж не могла вимовити ні слова. Одні і ті ж думки крутилися в моїй голові. Я була голодною, але шматок хліба в горло не ліз. Що мені робити? Проковтнути зраду та зустрічатися далі,як ні в чому не бувало, я не зможу. Для вирішення цієї проблеми обираю наступний день,але вже не сьогодні. Очі заплющюються і я опиняюсь у царстві Морфея. Останнє, що відчуваю - мене накривають ковдрою. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше