6.

Побачивши замість моторошної хатинки з покривленим сараєм на задньому дворі й почорнілим від часу зрубом колодязя, комфортабельний півтораповерховий приватний будинок, побільше від багатьох інших на вулиці, зі світлою сучасної штукатуркою фасаду, Вероніка трохи підбадьорилася.

Пригода! Номер збігся, попереду чекають її власні володіння. Вперше у житті! Адже це зовсім не те, що своя кімната, знайома до останньої плямочки на шпалерах. Порожній будинок! У повному її розпорядженні! Цілий будинок!! Оце так…

Маленьку ділянку навколо будинку вона не розглядала, одразу відкрила двері — такі залізні, нові, важко уявити такі на дачному житлі, швидше скидається на офісні, чи для сейфу, проте, безсумнівно міцні, — увійшла до просторої кімнати, роззирнулася. Ось її хороми на найближчі кілька тижнів. Єдина житлова кімната. Вона ж — вітальня, вона ж — бібліотека, вона ж — кабінет для навчання. Світлий закуток вів до кухні з великою електроплитою, темний закуток відділяв фіранкою крихітну спальню, куди умістилося тільки ліжко. Щоправда, широке, півторове. Отже, вона ж — спальня. Або можна вважати це додатковою кімнатою. А ще комора, вбудований гардероб... Хм, зручності не надворі, просто Версаль!

І видно ж, що будинок старий, всередині він набагато простіше виглядає, ніж зовні, але господарі не поскупилися навести на нього європейський лоск. Щоб вигідно здавати, напевно. Зрозуміло, люди не бідні, давно у місті живуть, будинок здають. На дачу це аж ніяк не тягне. Або живуть тут, але виїхали надовго працювати за контрактом, ось і здали помешкання, щоб порожнім не стояло.

Єдина дивина для сучасного будинку — груба просто посеред вітальні! Невеличка, зі стіни виступає суцільна квадратна труба, внизу зі «сходинкою», з одною великою конфоркою і залізними дверцятами на «черевці». Чи то старовинний комин, то чи правда колишня плита, пофарбована точно під колір стін, майже непомітна між книжкових полиць. Схоже, нею давно не користувалися. Залишилася від колишніх часів.

Вероніка поклацала усіма вимикачами, переконалася, що з електрикою все в порядку, а біля вхідних дверей зсередини є особливий вимикач для зовнішнього ліхтаря над верандою. Закип'ятила чайник, розігріла привезені бутерброди на сковорідці, щоб розплавився сир. Мікрохвильовки не знайшлося, та швидше за все, господарі просто не залишили таку цінну річ чужакам. Зате двокамерний холодильник в її повному розпорядженні. Відкривши дверцята, тимчасова господиня виявила десяток яєць, запечатаний бородінський хліб і нарізаний батон, половину палиці своєї улюбленої сухої ковбаси, пачку вершкового масла. Пакет кефіру і десяток помідорів. Схоже, тато, отримавши ключа, завантажив невеликий стратегічний запас до холодильника, щоб доця не померла з голоду, занурившись у навчання. Отже, на вечерю буде яєчня, супер!

Перекусивши, і визнавши це ранішнім полуднем, адже для вечері ще занадто світло, Вероніка кинула речі, відкрила вікна провітрювати — подумки подякувавши щедрих господарів за ґрати проти злодіїв, закрила вхідні двері й пішла гуляти. Хоча й говорила, ніби природа її зараз не приваблює, а все ж цікаво з'ясувати, куди її занесло вітром дауншифтингу.

Вона пройшла Фестивальну до кінця. Не в той бік, звідки приїхала — там вона вже бачила величезні коробки промислових будівель і чорні залізничні рейки, нічого цікавого. Вероніка хотіла обстежити самісінький край «свого» кутка. Чомусь вона чекала, що за будинками відкриються зелені безкраї поля, за якими сідає сонце. І була розчарована, упершись у Велику окружну дорогу, що огинає половину столичного мегаполісу.

Широчезна річка асфальту, якою їдуть у місто важкі фури. Романтика ще та. Крім того, — ганьба любительці географії, переможниці районних олімпіад, — Вероніка поки не зрозуміла, що йде просто на схід, звідки сонце може тільки вставати, аж ніяк не сідати там. Обдурило її золотаве підсвічення хмар — відображення близького заходу сонця. Коли сонце сідає або встає, його відсвіт, особливо, коли горизонт прикритий напівпрозорою пеленою хмар, з'являється з обох сторін. І на заході, і на сході. Називається таке явище «проти зорі». Віддзеркалення, тобто. Вероніка читала про це в одній з програм із питаннями для вступу, але поки ще не запам'ятала.

Те, чого навчають у школі, іноді дуже важко входить у звичайне життя. Тому люди часто густо дивуються найпростішим речам і явищам природи чи психології, які, здається, повинні вже твердо знати! Та, на жаль, вміння віртуозно вгадувати правильну відповідь з підказок у тестах, чомусь не допомагає, коли питання є, а підказок взагалі жодних. Все доводиться вчити наново, перевіряти на власній шкірці. І такі знання тримаються в голові набагато міцніше, витісняючи всі успішно складені тести.

З впертості Вероніка пройшла ще трохи уздовж дороги і помітила між будинків зелену галявину.

«Ось околиця, яку ти шукала, — підштовхнула вона себе. — Ходи, подивися!»