20.

*****

Сказати, щоб Вероніка миттєво повірила Людкіним фантазіям щодо відьми — ні, не так щоб занадто. Міська відмінниця взагалі принципово не вірила у містику. Принаймні, так казала іншим і вмовляла себе. Ще досі з останніх сил вмовляла, що все це їй примарилося на фоні стресу після важкого випуску зі школи. Але дивна думка засіла в підкірці й дзижчала там, й шкреблася комариним погризом. Вероніка гнала від себе підозри... кабачки були такі смачнющі... А яким має бути відьомське частування? Вже напевно, не гірким і не бридким, інакше його б викидали, а не їли.

Чому неодмінно Інна — відьма? Зовсім необов'язково!

Вона гарна... Так, і це для сільських пліткарок найкращий аргумент. Напевно Інна привертає чоловічу увагу. Як це можливо без привороту? — міркують заздрісниці. І готово діло — відьма! Якщо у неї господарство непогано йде, город там, будинок справний — всі, в кого кабачки ростуть трохи гірше, впевнюються навіки вічні —  відьма!

«Ось ти, — чесно запитала себе Вероніка, — якщо б шукала, кого призначити відьмою, кого обрала б? Інну! Ось і вони розмірковують приблизно так само...

Але на місці Інни я б користувалася обставинами і підтримувала репутацію відьми. Нехай краще бояться, інакше не дай боже прийдуть вікна бити, а там і про багаття або перевірку водою замисляться! Не можна дозволити собі бути жертвою, тим паче в замкнутому суспільстві, на кшталт класу або села. Я б точно вивчила пару замовлянь і тоді... начувайтеся!

То що, виходить Інна насправді може бути відьмою?

Хто ж їх знає, чи бувають взагалі справжні відьми. Але ж незрозуміла містика існує. Хіба мало... Вона, не вона, а триматися краще напоготові».

Аргументи Людки подіяли наполовину. Вероніка вжила заходів магічної безпеки на ніч. Викидати смачну готову вечерю вона пожалкувала, доїла кабачки і салат, окропивши їх і запивши святою водицею. Сіль взяла не з горища, а з шафи на кухні. Поки міркувала, куди її сипати, щоб напевно, натрапила на сухий пучок полину в кульку. Еге, це проти всілякої нечисті? Добресенько, зваримо оборонне зілля!

Вероніка знайшла казанка, залила полин окропом, щільно закрила, щоб настоявся, а сама з неприборканим азартом юного моряка, що чекає перевірки капітана, вимила підлогу на кухні і в кімнаті. Старанно вимела всю пилюку з кутів і пройшлася шваброю під шафою і під ліжком. Потім залила в пляшку з розпилювачем настій полину, додала кулька крапель свяченої води і щедро обприскала всі відкриті місця й закутки в будинку, до чого змогла дотягнутися. Стеля, віконні рами, двері та сходи на горище — включно.

Терпкий запах полину настільки прояснив думки, що Вероніка ще трохи почитала підручники перед сном. Підраховуючи, скільки сьогодні витратила в «Продтоварах», остаточно поставила хрест на всіх точних науках. Це не для неї. Пошук звузився до гуманітарних професій і природознавства.

Лягаючи спати, юна зіллєварка переконалася, що підлога висохла, і насипала сіллю нерівний овал навколо ліжка і лінію попід вхідними дверима і вздовж всієї зовнішньої стіни будинку, так щоб соляної бар'єр проходив і під вікнами. Поблажливо посміявшись над власним марновірством, — а чого? Потрібно ж якось розважатися! — Вероніка виконала ще один заповіт подруги і закрити вікна на ніч. Начебто непогано провітрилося, навіть холодно. Мабуть, одну ніч вона від задухи не сконає. А закрити — все ж таки спокійніше.

Вже сутеніло, вулицею заблимали поодинокі ліхтарі. Вероніка запалила свій ліхтар над зовнішніми сходами і подумала, що на місці господарів неодмінно поставила б у садку сонячні світильники, щоб економити енергію.

Небо виявилося каламутним, без зірок. Коли затягнулося? Може, збирається гроза, тому так неспокійно?

Погляд Вероніки впав на високий каштан біля воріт. Вона заціпеніла від жаху. Здалося, під деревом хтось стоїть, впритул до стовбура. У білій сукні!

За кілька секунд «дачниця» полегшено зітхнула. Силует не зник, але його малювало світло ліхтаря і тінь на стовбурі від листя. Точнісінько ніби дівчина у білій сукні, з фігурним вирізом на грудях і ажурним подолом вище колін. А придивитися — звичайні плями світла й тіні, плюс буйна фантазія. Зате сумніви: чи закривати вікно на ніч, розвіялися вщент!