33.

*****

Плівка темного сну луснула та зникла так само, як тане мильна бульбашка, втративши фарби. Розплющивши очі, Вероніка сахнулася від жаху сильніше, ніж від відьми. І стукнула потилицею об стіну.

Перед нею завис і сердито дзижчав величезний шершень! Розміром як вказівний палець!

— Уйяя!! Геть, чудовисько! Цур мене! Чур! Зникни! Пропади! Не наближайся! Лети звідси!! Геть від мене!

Навіть спросоння Вероніка розуміла, що руками махати на шершня не варто. Буде точно як з коброю! Або з тигром. Ото, схожий... смугастий і гарчить басом!

Обережно вислизнувши з ліжка, вона ледве-ледве вигнала своєю майкою летючого тигра за вікно, миттєво зачинила раму, повернула ручку і лише тоді полегшено видихнула.

— Ой-йой-йой, схоже, ідея не закривати вікна вийшла мені боком! — лаяла себе Вероніка, вмиваючись і швидко збираючись до магазину. — Але з іншого боку, навряд чи шершня послала відьма. Як він пролетів бар'єр? Він, скоріше, прогнав відьму! Я ж не могла прокинутися від жаху, поки цей монстр мене не розбудив! Щоправда, і добряче налякав теж! Невідомо, хто гірше? Відьма уві сні або шершень наяву? Головне, обійшлося.

Ну, припустимо, шершень мене врятував. Хто ж в такому випадку його надіслав? Бабка Таїсія? Оце дякую! А простіших методів у них немає? Просто з'явитися в мій сон і прогнати відьму, це ніяк? Хоча вона і так з'явилася... І зі скандалом! Невже, так все і було? Інкіна бабця прокляла Лянку, її рідню, і нареченого до купи, а Таїсія повернула бумерангом прокляття на весь їхній рід...

Тільки незрозуміло, до чого там сльози? Ягідки, намистинки... Нібито Сичиха казала, що це ЇЇ онуку образили, а вона з кривдниками розрахувалася? Дивна справа.

Тільки цей Вадим точно знає, що до чого, але, мабуть, нікому досі не сказав, якщо чутки не ходять. Соромно, мабуть! «Бачив, чого не було, не повірив у те, що було», отже, сам винний!

Як би перевірити, чи справжні імена Таїсія мені підказала? Інка цілком може бути Інессою, не обов’язково Інною. Є в неї щось іспанське, від Кармен. Хоча очі світлі. З тим же успіхом можу порівняти її з леді Макбет! Хоча, де Жабокруківка, а де Шотландія? Тільки чортополох тут такий самий росте. Цікаво, такі моторошні шершні всюди літають, або це тільки наш рідний місцевий вид?

Вирішивши, що питань із зарубіжної літератури вона вчора трохи перебрала, треба сьогодні вибрати щось веселіше, Вероніка збігала до найближчого магазину просто на Фестивальній, купила сітку й кнопки і спорудила на вікнах перешкоду для всіх, хто крупніший за бактерій.

Втім, перш ніж натягнути білу сітку трохи щільніше марлі на два вікна і кухонну кватирку, квартирантка знахарки Таїсії вимочила полотнища в крутому соляному розчині. Тож, можливо, навіть мікроби крізь них тепер не проскочать. Але вже комарі і шершні — гарантовано не пролізуть!

— Можливо, я панікерка, — бурмотіла Вероніка, вганяючи в края новеньких віконних прорізів кнопки одну за одною. — А, можливо, невдячна панікерка! Хто мене розбудить  наступного разу? Але, будь ласка, постарайтеся іншим разом вигадати щось більш безпечне!

«Дачниця» помилувалася на свою роботу і зрозуміла, що довше тягнути час їй не вдасться. На неї чекає другий похід на горище.