38.

Але є невидима межа Темного лісу, ворожого людині. Це Темнолісся. Саме там всі блукають, збиваються зі шляху і не можуть знайти стежку з лісу, там ввижаються людям чудовиська, або блукаючи вогники, там живуть русалки, щезники, дідьки, вовкулаки, там  —  хащі, буреломи, болота та інша радість. Туди може випадково забрести кожен, сам того не бажаючи. Якщо зірвав гілку, невдало зійшов зі стежки, випив зайвого... а ще Темнолісся ловить тих, у кого на совісті багато гріхів.

Є у вас там головний лісовик, зветься дід Ор. Може і шлях підказати, а кого, навпаки, в гущавину заводить. Особлива прикмета: мужик з бородою, часто у формі лісової охорони національного парку. Тож із охоронцями ти теж будь уважнішою! Першим ліпшим знайомим не довіряй!

— Зрозуміла. І де проходить межа цього Страхолісся?

— Страхолісся біля Прип'яті, далеко, ти не плутай! — суворо виправила Людка. — Це все на тому ж місці, одна галявина буває і чарівною, і темною, і звичайнісінькою. Паралельні світи. Зазвичай Темний ліс не особливо небезпечний. Ми ж не у тайзі! Ну, покружляє Темнолісся когось, налякає і відпустить. Великих диких звірів у нас нема, яри неглибокі, без каменів, житло завжди близько, проїжджі шляхи навколо...

— А воронки ці, як ти сказала? Які затягують...

— Коловороти? Так, трапляється, тонуть люди в спокійних озерах, або пропадають в лісі або втрачають відчуття простору і часу... Компаси збиваються, мобільники глючать, таке буває! Ти що думаєш, ця Лянка того... за межу провалилася?

— Чом би й ні? Адже навіть поліція з собаками її не знайшла! Раптом вона в Темноліссі? Блукає десь, шукає вихід? Або свідомо пішла до них? Так можна?

— А навіщо їй це? — здивувалася Людка. — Мені здавалося, вона навіть не розуміла, куди йде. Мабуть, прокляття про те, що весілля в будь-якому разі не відбудеться, з Вадимом чи з іншим, неважливо, спрацювало, тільки-но вона торкнулася сукні. Це як відстрочене гіпнотичне навіювання. Кодове слово або річ. Іляна впала в транс і кудись попрямувала, не пам'ятаючи дороги...

— А потім?

— Здається, вона дійшла до краю лісу і зняла сукню... Навіщо? Пірнати, що чи зібралася? Там озеро є?

— Озер в Пирогові повно, але Іляна пішла на бескид, він, начебто, сухий. Я не бачила. Але щодо «край лісу...» Схоже! А якщо, припустимо, вона пішла далі в ліс, перейшла чарівну межу... Що для цього людина повинна зробити?

— Нічого, сама не помітить, як простір зміститься. Це ж не величезний портал, як в кіно!

— Ага, тобто, коловорот невидимий? Ти не здогадаєшся, що сунеш прямо туди?

— Начебто, ні. Тільки неясне тривожне передчуття, протягом повіє, і ще ліс навколо немов завмирає. Але якогось явного знака немає.

— І куди ця пастка могла її закинути?

— Куди завгодно! У минуле, в часову петлю, або до Темного лісу. Адже пастки на людей ставить саме Темнолісся. Отже, коли вона прийшла до тями, дівчина могла з’ясувати, що на неї полює натовп нечисті, типу лісовиків і різних потвор! І вона стільки років від них тікає!

— Або відразу долучилася до них, сама стала русалкою-мавкою! — заперечила Вероніка.

— Теж варіант. Але навіщо? У неї коханий був, хіба не хотілося до нього повернутися?

— Він же від неї тоді відмовився! Повір мені, як постраждалій від того ж, це дратує! І взагалі я не думаю, що Іляна така вже біла і пухнаста, вона мене серйозно лякає! У будь-якому випадку, припустимо, вона з ТОГО боку і не може вибратися. Отже, ми маємо справу або з нещасною полонянкою, або зі злобливою примарою, спраглою до помсти! Так і так весело! Вадима в селі точно немає, дід Мартин мені сказав би, Інку не дістати, бабусю вона вже відвідувала на цвинтарі, тож тепер за мною хвостом тиняється!

— Я ж кажу, не виключено, що ти — її родичка. Може, вона попередити тебе хоче!

— Якось запізно!

— Отже, тоді допомоги просить.

— Доводячи мене мало не до смерті? Гарні прохання!

— Що робити, уві сні, в непритомності і на межі смерті ти дійсно найближче до потойбічного світу. Чуйно ловиш всі знаки.

— А якщо я не хочу?! — заперечила Вероніка.

— Хто тебе запитує, — мудро зітхнула Людка. — Якщо ти успадкувала цю кров, зв'язок сам собою не зникне. Постарайся розплутати, у чому там головний конфлікт між Інкою і Ляною. Щось вони ж не поділили, адже подругами були!

— Ясно що, нареченого!

— Але подробиці? Хто, чого, як? Чому весілля відмінилося? Яка чорна кішка між ними всіма пробігла?

— Сичиха пролетіла, зовсім не кішка! — невесело хмикнула Вероніка.

— Відьма до справи взялася, вже коли Інка до неї скаржитися побігла. Що сталося до того?

— Не знаю…

— Краще скажи, чому Ляна, де б не вешталася живою, або її душа, вона там точно без сукні, а в твоїх виданнях вона завжди в сукні?

— Тому, що я до сукні торкаюся. Через неї йде зв'язок!

— Якщо вбрання їй таке дороге було, чому ж залишилося? Чому наречена не в ньому пропала?