57. Гроза

Вероніка ніяк не могла зрозуміти, чому з'явитися на станції під годинником їй потрібно рівно о п'ятій годині п'ять хвилин? Що це означає? Яку особливу силу може надати оберегу?

Зранку вона знемагала від того, що не можна збігати на перон просто зараз і повернутися ще до обіду. Навіщо дню пропадати? Хіба може вона думати про щось інше, крім призначеної уві сні зустрічі? Цікаво, скільки йти до станції? У будь-якому випадку, можна прийти трохи раніше і почекати. Головне, не спізнюватися! Таїсія дивилася уві сні дуже суворо, краще її не злити.

«Шкода, не можна порадитися з Людкою, — зітхала Вероніка. Зайві години вона витратила на поповнення запасів в ближній крамничці, на прибирання в будинку, на гортання підручників, ковзаючи повз сенс. — А насправді, мені чомусь так не хочеться йти туди одній... Незбагненно не хочеться! Так неспокійно...

От зараз по-справжньому шкода, що я не познайомилася з жодною з місцевих дівчат, з ким в компанії можна гуляти по околицях. І дізналася б тоді все набагато швидше. Самій тяжко... Особливо, якщо ти чужа.

Хто я для місцевих? Приїжджа «дачниця», міська дівчина, майбутня журналістка, як вони думають. Але якщо трапиться зі мною що-небудь, пліткарки це впевнено спишуть на рахунок відьми. Адже те, що я вела розслідування щодо зниклої нареченої, знає не тільки Альбіна... Тож в цьому сенсі, я вже майже місцева. Частина місцевої легенди. Ще одна жертва відьми... »

Вероніка напівжартома тричі сплюнула і постукала по дерев'яному кухонного столу. Жертвою відьми не тільки ставати, навіть називати себе небажано. Нічого, скоро буде у неї оберіг...

А що тоді?

Людка вважає, що тепер вони розкопали повністю всю історію з плутаниною навколо сукні Іліани. Так, деякі моменти Вероніка навіть бачила на власні очі, і зараз, після збігу зі справжнім ім'ям Інни, абсолютно вірить в те, що це зовсім не сни. Вікна в минуле. Як привид Іляни може блукати будинком, а примарні чудовиська Інни полюють на тих, на кого вона їх нацькує, так дух Вероніки побував за гранню реальності, ставши свідком родинного прокляття.

Вона справді вирішила, що жодної різниці вже, чия саме вона родичка. Або взагалі не вона, а Ромчик. Так співпало, її притягнуло магнітом в цей будинок, саме на неї чекала скриня на порожньому горищі. Всі учасники цієї страшної і неймовірної історії практично родичі.

Вадим Сотник і Ляна Кравченко — майбутні молодята, разом потрапили під прокляття Сичихи. Якщо вони справді кохали один одну, вони вже близькі люди, ще до вінчання і офіційного штампа про спорідненість. Інна, онука Сичихи, з Ляной росли поряд, наче посестри. І Вадим, до речі, свого часу вважав себе старшим захисником обох, майже братом... Навіть якщо між ними кішка пробігла, чоловік сестри як-ніяк родич. А потім Станіслав Григоренко, зірвавши весілля Ляни, мало не став їй новим чоловіком і новим родичем. Уникнувши цього, він все одно скоро розписався з Інесою, хоча за всіма розумними міркуваннями мав би стати чоловіком її двоюрідної сестри Альбіни і не лізти в ту історію з сукнею...

Але тут кожен винен, кожен зробив непрощенну дурість, фатальну помилку, яку не виправиш.

Якби Вадим чимось не образив Інку ще до приїзду Ляни... Якби потім хоч трошки вірив у містику і прийняв всерйоз пояснення Інни, Таїсії і клятву своєї нареченої... Якби вчасно з'ясував всі подробиці у Стецька...

Якби Стецько не стояв під парканом, не підглядав за нареченою і не переплутав у маренні Інну з Ляною... Якби пішов розбиратися з Вадимом, а не поспішав запропонувати старомодний, але єдиний природний для села вихід: одружитися з тією, кого скомпрометував в очах сусідів... Тьху! Початок третього тисячоліття на дворі!!! І не став би квапити Ляну з весіллям, а потім, відчуваючи провину, як повний придурок, не одружився з Інкою... Безумовно, здоровішим і щасливішими був би. Втім, як і всі інші...

Якби Інці не стукнуло в голову підбивати Ляну порушити прикмету, випробувати долю з цим весільним вбранням... А потім їй під руку не підвернувся Стецько, і на колишні образи не лягла нова...

Якби її бабця не відчувала, що онуку неодмінно потрібно відірвати від подруги, онуки знахарки. Так би мовити, підштовхнути її на темну сторону сили, і замість прокляття створила б звичайний морок, можливо, Вадим і пройшов би те випробування...

Хоча сукня, проклята сукня, яка виявилося в тому місці і в той момент, де її не могло бути, зіграла фатальну роль, запевнивши нареченого у зраді нареченої...

Якби Ляна замість того, щоб марно лити сльози, по-справжньому боролася б з цим мороком і невір'ям Вадима, адже вона-то знала, що сталося... Якби слухала бабусю і так категорично не проганяла подругу... Якби не промовчала у відповідь на пропозицію Стецька, а поставила йому умову порозумітися з Вадимом, хоча б!..

А ще краще, якби Таїсія заманила якось всю цю несвідому молодь до себе в будинок, закрила там і влаштувала їм слідчий експеримент. І не випускала, поки вони між собою остаточно все не з'ясують... Адже вона пішла розбиратися з Сичихою занадто пізно, коли Лянка вже пропала ...

Тож хто винен більше за всіх? Всі постаралися від серця, як навмисне, втрачаючи шанси один за іншим і погіршуючи все, що і без того розсипалося на друзки.

Може, саме так і діє прокляття? Запаморочить нормальним людям весь їхній здоровий глузд?

Всі учасники «справи про весільну сукню» вели себе так, немов їм чим гірше, тим краще. Постійно збільшуючи дрібну помилку, щоб вона стала незворотною!